Нужно написать характеристику Фëдора Алексеевича как личность и как првителя, а также реформы при нëм написать

Федір III Олексійович Романов (30 травня (9 червня) 1661 — 27 квітня (7 травня) 1682; рос. дореф. Ѳеодоръ Алеѯіевичъ) — московський цар у 1676–1682 роках. Син Олексія Михайловича і його першої дружини Марії Милославської.

Объяснение:

біограФія:П'ятнадцятирічним, після смерті батька, був вінчаний на царство в Успенському соборі Кремля 18 червня 1676.

Спочатку країною намагалася керувати мачуха, Наришкіна Наталія Кирилівна, яку родині Милославських (до якої належала його мати) вдалося згодом усунути від справ, направивши її разом з сином Петром (майбутнім Петром I) у заслання в підмосковне село Преображенське.

Під впливом сестри Софії Редагувати

Поширеною є думка, що малолітній Федір Олексійович багато хворів та не був здатним до самостійного правління. На початку царювання Федора III керівництво державою знаходилось у руках його найближчих родичів бояр Милославських; великим впливом при дворі також користувалися прозахідний патріарх Іоаким та вихователь Федора Олексійовича Симеон Полоцький. У подальшому вирішальний вплив на державні справи здобули фаворити Федора Олексійовича — І.Язиков і А.Лихачов.

Ставши заручником планів сестри, яка оточила його своїми придворними і підім'яла під себе духовенство, молодий монарх намагається виправити ситуацію: «Федір вирішує під кінець, незважаючи на запеклий опір патріарха Іоакима, перевести Никона в Воскресенський монастир, а разом з тим клопоче перед східними патріархами про дозвіл Никона і про відновлення його в патріаршій гідності...»[4]

Але позбутися опіки бояр та владолюбивої сестри Федору так і не вдасться. Розуміючи, що приїзд до Москви грізного патріарха Никона означає не тільки крах надій на владу, а й неминучу кару, партія Софії не пускає того в столицю. Никон раптом помирає в дорозі:

Правління :За царювання Федора Олексійовича у 1678 був проведений загальний перепис населення; в 1679 введено подвірне оподаткування прямими податками, що збільшило податний гніт;зміцнилось централізоване управління державою: було створено розряди (військові округи), посошне оподаткування було замінене подвірним оподаткуванням (1679), зміцнювалась влада воєвод на місцях (скасовано місництво, 1682).

За правління Федора Олексійовича Московське царство у 1671-81 вело війну з Османською імперією, під час якої відбулись Чигиринські походи 1677-78. Уряд Федора Олексійовича уклав з Османською імперією Бахчисарайський мирний договір 1681, за умовами якого Лівобережна Україна з Києвом залишалась у складі Московської держави..

Соррі якщо не це

Ливонская война (1558—1583) велась царством за территории в и выход к морю, чтобы прорвать блокаду со стороны ливонской конфедерации, великого княжества литовского и швеции и установить непосредственное сообщение с европейскими странами. причины причиной войны стало стремление московского государства завладеть удобными гаванями на море и установить прямые торговые связи с западной европой. участники великое княжество московское, швеция, дания, польско-литовское государство, ливония. ход войны к началу войны ливонская конфедерация была ослаблена рядом военных поражений и реформацией. с другой стороны россия набирала силу после побед над казанским и астраханским ханствами и присоединения кабарды. итоги ливонской войны в 1582 г. россия заключила ям-запольское перемирие с польшей, уступив ей ливонию в обмен на возвращение захваченных баторием городов (полоцк остался у польши) . в 1583 г. было заключено плюсское перемирие со швецией. шведы удержали эстляндию и захваченные ими города. итак, ливонская война закончилась поражением россии, практической потерей ею выхода к морю. борьба за возвращение выхода к побережью стала с этого времени важнейшим направлением российской внешней политики. но окончательным успехом она увенчалась лишь в xviii в. , при петре i. причины неудачи коренятся, во-первых, в неверной оценке расстановки сил в : начиная войну с орденом, иван iv не предвидел вмешательства в нее новых соперников, борьба с которыми оказалась россии не под силу. во-вторых, поражение было вызвано ослаблением россии в результате внутренней политики ивана iv, прежде всего - опричнины.