Скласти речення за схемою [...(де...)...], (що...).

Удавні часи в одному царстві жили собі добрі та веселі люди. вони працювали не рук і тому їхня держава славилась багатством та достатком. а недалеко, серед темних скель у чорній печері жила зла чаклунка. вона давно розмірковувала над тим, як завдати шкоди людям. чаклунка взяла свою чарівну палицю, ударила тричі об землю і промовила: «хай ці щасливчики забудуть свої імена, хай діти забудуть імена батьків, а батьки — імена дітей. тоді вони обов’язково посваряться». і враз люди стали злі, роздратовані, сумні. так тривало доти, доки мешканці царства не зрозуміли, що вони забули свої імена, імена знайомих, назви всього, що їх оточувало. а як повернути імена, як дізнатися про назви предметів вони не знали. якось до їхнього царства потрапив добрий мудрець, люди розповіли йому про своє горе і попросили про . — добре, я вам повернути свої імена, але це буде не відразу,— пообіцяв мудрець.— а поки що я вам слова замість імен і назв, які забрала зла чаклунка. запам’ятайте, ці слова будуть тільки вказувати на особу чи предмет. ви зможете говорити між собою, не називаючи імен та предметів. наприклад: кожен з вас про себе говоритиме «я», а якщо вас буде багато — «ви». розпові про когось або про щось, кажіть «він», «вона», «воно», а якщо їх багато — «вони». а поки прощавайте, я йду до злої чаклунки. чаклунка погодилася віддати людям їхні імена за умови, що мудрець відгадає її загадки. - по білому полю чорним маком сіяно. - не думає, не гадає, а інших навчає. - на базарі не знайти, на вагах не зважити. мудрець відгадав загадки, і чаклунці довелося віддати людям імена. але мешканцям веселого царства дуже слова, які їм подарував мудрець, і вони залишили їх собі, щоб уживати у мовленні замість імен.