Чому люди все нищили? -були несповна розуму
-були схвильовані, бо не знали, як далі жити
-ненавиділи все минуле, яке залишило їм уламки та руїни
Від чого застерігає людство Рей Бредбері?
-від дій людства, які можуть призвести до такого майбутнього.
-не можна знищувати картини.
-не можна знищувати автомобілі та книги.
Фінал твору Р.Бредбері :
-символізує надію на відродження суспільства;
-не дає надії на відродження;
--символізує погіршення становища людей і суспільства.
Фінал твору Р.Бредбері :
-символізує надію на відродження суспільства;
-не дає надії на відродження;
-символізує погіршення становища людей і суспільства.
В "Усмішці" Р. Бредбері розповідається про події
-сучасного;
-минулого;
-майбутнього;
-доісторичних часів.
Яка з цих проблем НЕ РОЗКРИВАЄТЬСЯ у творі Р.Д.Бредбері "Усмішка"?
-проблема людини і цивілізації
-проблема впливу мистецтва на душу людини
-проблема моральної деградації суспільства
-проблема стосунків батьків і дітей
Чого вчить оповідання Рея Дугласа Бредбері «Усмішка»?
-шукати винних у своїх нещастях, вчить віддавати кожному по заслугах і руйнувати все непотрібне. Вчить до всього ставитися з недовірою, розраховуючи тільки на себе
-не шукати винних у своїх нещастях, вчить не озлоблятися і не вдаватися до ненависті та пристрасті руйнування. Вчить залишатися людиною, незважаючи ні на що. Вчить розуміти, що в світі є вищі цінності, які людство ніколи не повинно втратити.

В "Усмішці" Р. Бредбері розповідається про події

-сучасного;

-минулого;

-майбутнього;

-доісторичних часів.

ответ: в

Беликов — главный герой, гимназический учитель греческого языка. О нем рассказывает ветеринарному врачу Ивану Иванычу Чимше-Гималайскому учитель гимназии Буркин. В начале рассказа он дает полную характеристику Беликову: «Он был замечателен тем, что всегда, даже в очень хорошую погоду, выходил в калошах и с зонтиком и непременно в теплом пальто на вате. И зонтик у него был в чехле, и часы в чехле из серой замши, и когда вынимал перочинный нож, чтобы очинить карандаш, то и нож у него был в чехольчике; и лицо, казалось, тоже было в чехле, так как он все время прятал его в поднятый воротник.

Он носил темные очки, фуфайку, уши закладывал ватой, и когда садился на извозчика, то приказывал поднимать верх. Одним словом, у этого человека наблюдалось постоянное и непреодолимое стремление окружить себя оболочкой, создать себе, так сказать, футляр, который уединил бы его, защитил бы от внешних влияний. Действительность раздражала его, пугала, держала в постоянной тревоге, и, быть может, для того, чтобы оправдать эту свою робость, свое отвращение к настоящему, он всегда хвалил и то, чего никогда не было; и древние языки, которые он преподавал, были для него, в сущности, те же калоши и зонтик, куда он прятался от действительной жизни» .

Главное опасение Беликова — это «как бы чего не вышло» . Любое отступление от принятых правил приводит его в уныние и беспокойство. Его страх имеет не только экзистенциальный, но и социальный характер — он боится, как бы не дошло до начальства. Несмотря на свою незаметность и серость, Беликов, по словам Буркина, «держал в руках» не только гимназию, но и весь город, где под его влиянием «стали бояться всего» . Метафора футляра, обрастая все новыми подробностями беликовского страха жизни, развертывается на протяжении всего повествования.

Образ Беликова — «человека в футляре» , фигуры комической, почти карикатурной, однако выражающей также трагизм жизни, стал нарицательным еще при жизни Чехова.