Установите соответствие между учёным и содержанием теории происхождения права, которой он придерживался. Ф. Энгельс

Л. Петражицкий

Г. Кельзен

Ф. К. Савиньи

Ж.-Ж. Руссо

А. Августин (Блаженный)

Право – это стройная пирамида во главе с «основной нормой», в которой нижестоящая норма соответствует вышестоящей. Система права имеет ступенчатое строение, т. е. последовательно выводится из «основной нормы», образуя иерархию норм.

Право – это система правил поведения, которые исходят от Бога.

Право – это возведённая в закон воля господствующего класса. Право – исторически преходящее явление, которое необходимо обществу лишь на определённом этапе его развития.

Право – это продукт «народного духа». Право развивается автономно через стихийное появление необходимых людям норм, обычаев, привычек общения.

Право – это правовые эмоции людей, которые носят императивно-атрибутивный характер, т. е. представляют собой переживания чувства правомочия на что-то (атрибутивная норма) и чувства обязанности сделать что-то (императивная норма).

Выделяется право, которое даруется каждому от природы и право, которое создаётся властью/государством. Право, которое создаётся государством, не должно противоречить положениям права, которым обладает каждый человек от природы.

​

Відповідь:

Норми права встановлює (санкціонує) держава. Це означає, що реалізація норм права забезпечується державою.

Правова норма має загальну дію. Це означає, що норма права тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).

Правова норма формально визначена. Це означає, що норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших. Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.

Правова норма - загальнообов*язкове правило поведінки. Це означає, що норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.

Правова норма охороняється від порушень заходами державного примусу. Це означає, що держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосову переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.

Пояснення: