синтаксичний розбір речення Рідний київе мій я люблю тебе гарячою синівською любовю

Тарас шевченко належить до світових геніїв, в яких мистецький і літературний талант розвивалися однаково, з божою іскрою. поет від бога, творчість якого увібрала в себе дух, характер і прагнення народу, залишив нам у спадок безсмертного «кобзаря», добре знаний як прозаїк і драматург. вразлива і стражденна душа прагнула продовжити своє буття в гармонії, а іноді й у контрастах ліній, барв і пластики. і на малярській ниві художника спостерігаємо широкий діапазон творчості: портрети, жанрові композиції, краєвиди, малюнки на біблійні, історичні, літературні сюжети, книжкові ілюстрації. найбільшого визнання за життя отримав за гравюри. гравюра як одна з технік образотворчого мистецтва здавна займала одне з найважливіших місць і користувалася популярністю як масовий і водночас демократичний вид художньої творчості. вона здавна друковане слово, починаючи зі святого письма. в україні гравюра почала активно розвиватися з xvi ст. особливо приваблював тараса шевченка офорт своїми ілюстративними властивостями. він був знайомий із технікою сталериту, мідьориту, цікавився гальванопластикою. саме в цій новій техніці гальванокаустики т. шевченко зробив ілюстрацію до книжки професора мюнхенського університету франца кобеля в перекладі російською мовою «гальванография, или способ производить гальванически медные доски для печатанья кистью работанных рисунков» (1843). як зразок штрихового рисунка на мідній дошці шевченко ілюстрував сцену з трагедії в. шекспіра «король лір». це була перша в російській імперії спроба нового електрохімічного способу травлення мідного кліше. що ж являв собою цей новітній спосіб? суть його полягала в тому, що заґрунтовану пластину з нанесеним спеціальною голкою штриховим рисунком сполучали з позитивним полюсом під час гальванічного процесу. під дією електричного струму дошка віддавала частинки міді з оголених голкою місць. регулювати процес витравлювання можна було шляхом закривання лаком вже протравлених зображень. різниця між травленням кислотою та електричним струмом полягає в тому, що електричний струм проводить травлення тільки в глибину металу, а кислотою – і в глибину, і в ширину. добре знаючи процес гальванізування, тарас шевченко почав тиражувати в цей спосіб свої різьбярські роботи, зроблені на засланні. був він добре обізнаний і з технікою літографії. у заяві до куратора київського учбового округу траскіна з проханням призначити його вчителем малювання в київському університеті шевченко зазначив, що, окрім малювання, зобов’язується виконувати «все поручения начальства по части литографирования в состоящем при университете литографическом заведении». на засланні в листі до бр. залеського висловив бажання видрукувати способом літографії альбом «притча про блудного сина». вагому частину в малярському доробку тараса шевченка становлять офорти. саме за свої офорти вже наприкінці життя шевченко здобув, безсумнівно, заслужене звання академіка. 2 вересня 1860 р. рада петер- бурзької академії мистецтв присвоїла йому звання академіка гравюри. у дипломі зазначалося: «санкт-петербургская императорская академия художеств за искусство в гравировальном художестве признает и почитает художника тараса шевченко своим ». шевченко був видатним офортистом xix ст., основоположником новітнього гравірувального мистецтва в східній європі. офорт приваблював митця своїм демократичним змістом. ця нова техніка гравюри була винайдена на початку xvi ст. в західній європі, особливої популярності набула в період творчості відомих художників а’дюрера, ж’калло, ф. рембрандта, ф. гойї та багатьох інших. під час навчання тараса шевченка в академії мистецтв офіційно не вивчали техніку офорта, тому він мав оволодівати нею самотужки, що блискуче й зробив. у своїх студіях він, ймовірно, послуговувався професорів ф. бруні, о. єгорова, братів олександра і карла брюллових, а ознайомитися з процесом виготовлення офортів йому друзі-художники. чудовою практикою в освоєнні цієї техніки були його численні рисунки олівцем, пером, малюнки сепією, ілюстрування книжок.