Составить цитатную характеристику Василия Теркина по параметру: внешность​

Розповідаючи про задум поеми "Василь Тьоркін", О. Твардовський згадував, що цей образ виник ще за часів фінської кампанії, а потім склався в цілісний образ вже під час Великої Вітчизняної війни. Образ цього бійця був покликаний часом. І в той же час є в ньому щось таке, що ставить його поза часом.

Василь Тьоркін нагадує почасти героя з народних казок. Він солдат із тих, що не пропадуть за будь-яких обставин, що з топора кашу зварять. У ньому впізнаєш казкового героя, але разом із тим він наділений рисами цілком сучасними для поета. Твардовський писав:

Тьоркін, хлопець так собі,

Як і всі солдати.

Ні, він хлопець хоч куди.

Хлопець в цьому роді

В кожній роті є завжди,

Навіть в кожнім взводі.

Що ж приваблює у цьому звичайному солдатові? Перш за все його оптимізм і доброта. Він любить людей і завжди готовий прийти на до . Та й руки має до всякого діла звичні. Ось він легко лагодить годинника в діда з бабою, до яких поставлений "на постой". І дідусь не просто радіє, що дзиґарі пішли. Він бачить, що в цьому молодому бійці живе традиція солдатської виручки, вміння, кмітливості. Тьоркін - людина невгамовна, весела, життєрадісна. Життя, сповнене випробувань, не зробило його суворим чи жорстоким, навпаки - навчило його цінувати кожну мить життя. І тому він непереможний:

А проте живий вояка,

І готовий завше в бій.

Курить, їсть і п'є зі смаком

Всюди на передовій.

Він не втрачає гумору навіть у критичних ситуаціях. Щойно перепливши крижану річку, аби попросити про до для товаришів, він ледь не загинув, а проте ще й кепкує з себе і не забуває про завдання. Так з глави "Переправа" дізнаємося про воєнні подвиги Тьоркіна. Він не з боягузів. Воював чесно. І не за нагороду. Проте у частині "Про нагороду" все ж зізнається, що бувають у житті ситуації, коли б і нагорода стала в нагоді. І читач цілком розуміє Тьоркіна:

Ні, хлоп'ята. Що там орден,

Не загадуючи вдаль,

Я ж сказав, що я не гордий,

Згоден я і на медаль.

Та головне - це те, що він один із багатьох солдатів, які впізнають у ньому свого. Без нього сумно. Він і підтримає, і пожартує, і на гармоні заграти вміє. Там, де він, немає місця розпачу, смутку, бо він переконаний: людина може подолати все, аби лише вірила в себе. Таким ми бачимо його у главі "Смерть і воїн", де перед волею людини до життя, перед солдатською взаємовиручкою і Смерть відступає, "на відстрочку давши згоду".

У чому ж сила Тьоркіна? У тому, що він по-справжньому добра людина. Поряд із ним не просто весело. Він надійний в усьому. Він повертає людям віру в життя, в найкраще, яке неодмінно настане.

Вот

Объяснение:

Главным героем одноименной повести Н.В.Гоголя является казак Тарас Бульба. Этот уникальный персонаж был настоящим воином, которого отличала огромная любовь к своей родине и народу. Бульба видел свое предназначение в том, чтобы уничтожать врагов, защищать отчизну и отстаивать свою честь в сражениях с ненавистными поляками.

Несмотря на то, что Тарас Бульба имел тучную фигуру и пребывал в почтенном возрасте, на поле боя он ни в чем не уступал молодым воинам. Он сражался без устали и без капли страха. Ради родной Запорожской Сечи и товарищей по оружию, Тарас, не раздумывая, готов был отдать свою жизнь.

Сложно сказать, каким был главный герой повести. С одной стороны он был жесток и беспощаден, но только по отношению к врагам. К своим братьям по оружию, казакам, он проявлял доброжелательность, уважение и даже, в какой-то мере, отеческую любовь.

Для Тараса Бульбы не было ничего важнее долга и чести, предательства он не прощал и не простил измену даже своему родному сыну Андрию. Он собственноручно убил младшего из сыновей за то, что он, полюбив девушку, дочь польского пана, принял сторону врага и оказался с отцом по разную сторону баррикад. Одному Богу известно, какие чувства испытывал отец, лишая жизни свою кровиночку, но поступить иначе Бульба не мог, Андрий стал предателем, а предательства старый казак простить был не в силах.

Тарас любил обоих своих сыновей и гордился ими. Старший, Остап, во многом был похож на отца: также любил Сечь, не мыслил своей жизни без сражений и не боялся погибнуть, отстаивая свою честь.

Когда Остап попал в плен, а после был подвергнут казни на городской площади, Тарас Бульба, наблюдая за ним из толпы, мысленно умирал вместе с сыном. Каково было отцу наблюдать последние минуты жизни своего ребенка и не в силах ничем ему . Но когда он увидел, что Остап не поддался ужасным пыткам и не проронил ни слова, Бульба почувствовал небывалую гордость за сына и за то, что ему удалось вырастить такого храброго и отважного казака.

После казни Тарас Бульба совсем ожесточился по отношению к полякам, он убивал и грабил их без всякой пощады. Правительство Польши объявило на него активную охоту и в скором времени легендарный казак был взят в плен.

Было принято решение казнить Бульбу, привязать к дереву и сжечь заживо. Он не просил пощады, не сожалел ни о чем, а принял смерть мужественно, как и Остап. Даже на смертном костре Тарас оставался истинным казаком, считающим за честь умереть за дело, в которое он свято верил. Таким героем можно только восхищаться и слагать о нем легенды, как это сделал Н.В.Гоголь.