Можно ли так однозначно осуждать сына Улугбека Абдулатифа за то что он приказал убил своего отца​

кілька разів він брав і вимушено залишав галич, аж доки в 1238 р. не утвердився в ньому остаточно. для зміцнення відродженої галицько-волинської держави надзвичайно важливе значення мав захист її західних кордонів. навесні 1238 р. під дорогичином данило розгромив тевтонських лицарів доброжинського ордену, які загрожували його державі, й навіть захопив у полон їхнього магістра бруно.

1238-1264 рр. розвиток галицько-волинського князівства за данила романовича

у 1239 р. данило знову приєднав до своїх володінь київські землі. однак, у період, коли данило вже відбудував свою державу, на руські землі напали монголо-татари, які після зруйнування в грудні 1240 р. києва пішли походом на волинь і галичину. данило змушений був визнати залежність від золотої орди і платити їй данину. це дозволило йому захистити князівство від монголо-татарських набігів, відновлювати економіку. але коритися данило не думав і готував сили для боротьби проти золотої орди.

у руслі цієї антимонгольської політики князь:

- уклав союз з угорським королем;

пам'ятник данилу галицькому у львові

- уклав союз з папою римським: папа обіцяв данилу організацією хрестового походу проти монголо-татар, а данило обіцяв церковну унію з римом. у 1253 році він отримав від папи римського королівську корону, однак обіцяна йому не надійшла;

- організовував війська, укріпляв старі міста і будував нові - заснував холм і львів (перша літописна згадка про м. львів належить до 1256

але антимонгольська політика данила зазнала краху. татари здійснили похід на князівство і змусили князя знищити відновлені ним укріплення міст. це справило гнітюче враження на данила і прискорило його смерть у 1264 р.

головної своєї мети данило не досяг - не зміг добитися визволення держави від монголо-татар.

українська історіографія вважає данила галицького одним із най - видатніших руських князів. у надзвичайно складних умовах він зміг перетворити князівство на високорозвинену державу, яку поважали в європі.

1264-1340 рр. розвиток галицько-волинського князівства за спадкоємців данила галицького, поступове політичне ослаблення князівства

при формальному збереженні єдності, князівство фактично розпалося і поступово втрачало колишню велич. у цей період князювали сини данила - шварно (1264-1269 рр.) і лев і (1264-1301 син лева і - юрій і (1301-1308 сини юрія і - андрій та лев ii (1308-1323 галицько-волинські князі, визнаючи формальну залежність від золотої орди, фактично вели самостійну зовнішню політику. особливе місце у цій політиці відводилося польщі, тевтонському ордену та литві, підтримка яких могла забезпечити незалежність від золотої орди.

андрій та лев ii закріпили політичні стосунки з литвою династичним шлюбом доньки андрія та любарта - сина великого князя литовського гедиміна (1316-1341 цей шлюб виявився однією із передумов литовського панування в українських землях.

останнім галицько-волинським князем став племінник андрія та лева ii - юрій ii болеслав (1325-1340 він був українсько-польського походження (мати - сестра лева ii та андрія, батько - польський князь тройдент), був охрещений в католицькій вірі й отримав ім'я болеслав. коли ж з'явилася можливість зайняти галицько-волинський престол, болеслав перейшов у православну віру і взяв ім'я юрій. з його кандидатурою погодилися і бояри, і татари.

юрій ii болеслав, вихований на традиціях західної культури, здійснював прозахідну політику: сприяв переселенню німців і поляків в українські землі, лояльно ставився до католицтва і його поширення в україні. невдоволені бояри отруїли князя. смерть юрія ii була трагедією для україни: він не мав спадкоємців, і престол перейшов до його зятя - литовського князя любарта.

галицько-волинське князівство опинилося у складі великого князівства литовського. боротьбу за українські землі розпочав і польський король казимір великий, захопивши у 1349 р. частину галичини.

у цю боротьбу вступила й угорщина, яка володіла галичиною з 1370 по 1386 рік.

таким чином, після 1340 р. галицько-волинська держава припинила своє існування, а українські землі були поділені між сусідніми державами.

галицько-волинське князівство, ослаблене боротьбою з татарами, боротьбою між боярами та князями, стало об'єктом агресії з боку сусідніх держав і не змогло відстояти незалежність.

значення галицько-волинського князівства.

- це друга велика держава на українських землях після київської русі, спадкоємиця київської русі, що продовжила її культурні традиції.

- забезпечила високий рівень економічного та духовно-культурного розвитку українських земель.

- своєю орієнтацією на захід відкрила доступ в українські землі західноєвропейським культурним впливам