Створення власної історії з головними героями повісті Іваном силою ​

3618 року в китаї починається правління династії тан, котре тривало майже триста років. внаслідок об'єднання ворогуючих між собою князівств було створено могутню танську державу.доти небачена широта спілкування із зовнішнім світом сприяло знайомству з різними досі незнайомими для китаю релігійними . ця широта сприяла релігійному терпінню, а разом з ним і свободі висловлення думок.традиційна повага до літератури набула практичного характеру: одним із головних предметів на екзаменах на чиновничі посади була поезія. поезія усіляко заохочувалася нерідко правителями країни, які самі писали вірші. у політику і літературу прийшли вихідці з сімей середніх і дрібномаєтних землевласників, котрі виросли в селах і були більш близькі до народу, ніж стара аристократична верхівка. це не могло не вплинути на літературу.світогляд танського літератора набагато розширився. життєвий досвід поета вже не обмежувався рідним селищем і недалеким містечком, а охоплював велику країну з неоднаковими умовами життя в різних її куточках. поет, який усе частіше був державним чиновником, і своєю службою, і творчістю змушений був брати участь у житті країни.коли ми звертаємося до танської літератури, передусім ми говоримо про ліричну поезію. вона продовжила й розвила великі досягнення минулого й піднялася на небувалу височінь.долаючи внутрішню порожнечу та квітчастість віршів v- vi століть, перші танські поети хоча й були носіями цих вад, але на їхню творчість вже лягла печатка нового: майбутня простота форми й глибина поетичної думки.у танські часи переживали свій розквіт п'яти- і семисловні вірші з двохрядковою строфою, з обумовленим чергуванням тонів, з єдиною римою. вони дали велику можливість застосуванню в поезії розмовної мови. новаторство танської поезії поєднувалося з традиційністю зображальних засобів і висловлювалося не тільки у відкритті нової, але - часто - в поглибленні звичної теми. гори й ріки, застава та місяць, мандрівник, верба й весна - все це існувало й розвивалось у китайській поезії з давніх-давен, і все це набувало протягом століть нову забарвленість. у русі поезії від піднесеності до повсякденності й конкретності відобразився той генеральний напрямок поезії танського часу, на якому були досягнуті найбільші її перемоги. на початку танської поезії стояли такі видатні майстри, як ван бо, лу чжао-лінь, чень цзі-ан, мен хао-жань, гао ші та інші. окрім "тихої" поезії того часу була й інша - поезія битв і мандрів, яка зображувала людину в неспокійних, бурхливих обставинах. кожен із цих різних поетів так чи інакше передував творчості своїх геніальних сучасників - лі бо та ду фу