Про яку дію йдеться у фрагменті джерела?
​

Життя українських селян не змінилося з попередніх часів. як і раніше, села закладали поблизу річок та озер, утворюючи вулиці, обабіч яких стояли хати й простягалися городи. традиційними були зовнішній вигляд та внутрішнє опорядження хат. про те, яким був побут українських селян, якими клопотами вони переймалися, якими були звичаї українського села, довідуємося з творів і. котляревського, г. квітки-основ’яненка, т. шевченка, м. гоголя. у другій половині 19 - на початку 20 ст. картини селянського побуту майстерно змальовували панас мирний та іван нечуй-левицький, з творами яких познайомитеся на уроках української літератури.цінним історичним джерелом є рукописні ілюстровані альбоми домініка п’єра де ла фліза, француза за походженням, який від 20-х років 19 ст. був лікарем на київщині. у службових поїздках київщиною він не лише надавав медичну , а й занотовував почуте й побачене. записи доповнював малюнками. ось як де ла фліз розповідає про побут українських селян: «селянські житла (на київщині) скрізь збудовані з дерева, вони, як правило, теплі взимку. їх зовнішнє й внутрішнє планування всюди майже майже всі хати вкриті соломою. загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору без вікон. у кімнаті завжди є піч. хати заможніших селян часом просторіші, кімнати не такі тісні, у них більше порядку й чистоти, досить часто вони побілені всередині і ззовні. внутрішнє впорядкування кожної хати майже скрізь однакове. в усіх помешканнях завжди можна бачити в кутку кімнати напроти дверей грубо намальовані образи святих у більшій чи меншій кількості, прикрашені натуральними висушеними квітами та білими рушниками, вишитими червоними узорами. у їхніх помешканнях зовсім немає меблів, хіба що іноді шафа і декілька простих стільців