Дива які творять звичайна людяність (За прочитаними новелами О. Генрі​

"Останній листок" — зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви

(за однойменною новелою О'генрі)

Видатний американський письменник О'генрі писав свої новели з життя звичайних мешканців Америки свого часу. Тому його твори мали такий великий успіх серед читачів. Вони були близькі кожному, бо кожен міг побачити в персонажах новел своє особисте оточення, або навіть уявити себе одним з головних героїв. Але, на відміну від реальних життєвих подій, новели О'генрі часто мають щасливу кінцівку.

Однією з найкращих новел письменника є "Останній листок". Почуття безкорисної дружби та самовідданості між молодими дівчатами та старим художником захоплюють своєю щирістю та чистотою.

Сью та Джонсі — дві подруги, яких поєднує життя. Вони, як сестри, поділяють разом і домівку, і їжу, свої незгоди та радощі. їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної до , віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана.

Старого Бермана пов'язує з дівчатами почуття щирого бажання до . Його опікування молодими художницями виникло із потреб його душі і як досвідченого художника, і як людини, яка почуває себе самотньо і під кінець життя поспішає витратити свої батьківські почуття. Він намагається полегшити дівчатам умови існування і хвилюється за них більше, ніж за себе.

Объяснение:

Эпитеты: старое дерево, мелкий кустарник, высокая крапива, унылое озеро. сравнения: трещала она под ногами, как осенний ледок на лужах; обжарив в костре шишки, васютка одну за другой выкатил их из золы палочкой, как печеную картошку; метафоры: холодная изморозь и темные волны на реке нагоняли тоску; но вот подул с юга теплый ветер и точно разгладил лица людей; мушка перестала плясать; лес стоял неподвижно.