1. Прочитайте отрывок "Знакомство Ассоль с Эглем". Узнав имя девочки, волшеб- ник говорит: “Мне, собственно, не надо было спрашивать твое имя. Хорошо, что
оно так странно, так однотонно, музыкально, как свист стрелы или шум морской
раковины; что бы я стал делать, называйся ты одним из тех благозвучных,
но нестерпимо привычных имен, которые чужды Прекрасной неизвестности?"
Он восхищен именем девочки, подчеркивает, что оно ассоциируется с чем-то
прекрасным и волшебным. Как вы понимаете выражение Эгля "Прекрасная
неизвестность"?
2. Определите значение слова “алый". Подберите эпитеты, сравнения и метафоры,
раскрывающие суть символа алый на страницах книги.
Образ Ассоль
о​

Олександр Андрійович Чацький – молодий чоловік, уже позбавлений дитинства, але досить дорослий для розуміння дурості та підлабузництва оточуючих. Він не бажає служити, але й не збирається стає чиновником. Такі судження лякають Фамусова настільки, що він зараховує головного героя якобинцам. Головний герой вважає, що можна стати шановною людиною, присвятивши себе, наприклад, науці.

Олександр Чацький – єдиний позитивний герой у творі. Він розумний, проникливий, глузливий. Герой здатний любити і відчувати пристрасть. Його почуття до Софії настільки сильні, що він не бачить у ній дурну і недалеку дівчину, яка ніколи не зможе його зрозуміти.

Однією з найважливіших рис його характеру є його волелюбність. Йому не потрібна підтримка натовпу, він ніколи не піде у нього на поводі. Його думка не популярна у фамусівському суспільстві настільки, що її навіть вважають божевільним.

Чацький – справжній патріот. Він щиро любить свою Батьківщину, захоплюється російським народом та російською мовою. Йому гидко, що стан дворян перетворив цю прекрасну мелодійну мову на суміш «французького з нижегородським».

Недоліки Чацького

Будучи дуже освіченою людиною, Чацький пильно помічає недоліки суспільства. За до своєї грамотної мови та гострого слівця він висміює вади оточуючих. Ось тільки робить він це даремно. Люди, що оточують його, набагато дурніші за героя і не розуміють сенсу його промов. Крім того, головний герой занадто гордий. Він не хоче приймати неповаги до себе, сердиться, коли його судження не роблять на публіку запланованої дії.

Незважаючи на всю свою об'єктивність і тверезість суджень, він, як і раніше, закоханий у Софію Фамусову і через палку любов не бачить усю обмеженість дівчини.