все літо в один день переказ
​

Моя освіта – реферати, конспекти, доповідіМеню

Пошук по сайту

ПРАВИЛА

ПРО ПОМИЛКИ НА САЙТІ

АВТОМОБІЛІ

АЛГЕБРА

АНАТОМІЯ

АСТРОНОМІЯ

БЖД

БИОЛОГИЯ

БІЗНЕС

БІОЛОГІЯ

ВІДПОВІДІ

ВІЙСЬКОВА СПРАВА

ГЕОГРАФИЯ

ГЕОГРАФІЯ

ГЕОМЕТРІЯ

ДАТИ

ДІМ, ДАЧА, СТРОЙКА

ЕКОЛОГІЯ

ЕКОНОМІКА

ЕТИКА

ИСТОРИЯ

ІНЖЕНЕРНІ ДИСЦИПЛІНИ

ІНТЕРНЕТ

ІНФОРМАТИКА

ІСТОРІЯ

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ЇЖА І НАПОЇ

КРАСА І МОДА

КУЛЬТУРА І СУСПІЛЬСТВО

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

ЛИТЕРАТУРА

ЛІТЕРАТУРА

ЛОГІКА

МАРКЕТИНГ

МАТЕМАТИКА

МАШИНОБУДУВАННЯ

МЕДИЦИНА

МЕНЕДЖМЕНТ

МИСТЕЦТВО

МУЗИКА

НІМЕЦЬКА МОВА

ОКЕАН

ОСВІТА

ПАМ’ЯТКИ

ПЕДАГОГІКА

ПОДОРОЖІ

ПОЛІТОЛОГІЯ

ПРАВОВЕДЕНИЕ

КОТИ

ПАПУГИ

Меню

Реферати›Література›

21.12.2014

✅Все літо в один день – скорочено

-Готові?

-Так!

-Уже?

-Скоро!

-Це правда, що все буде сьогодні?

-Дивись, дивись, сам побачиш!

Так перемовлялися діти, тіснившись, точно квіти в саду. Діти намагалися виглянути назовні – де там заховано сонце?

Лив дощ. Він лив не перестаючи сім років поспіль: тисячі днів, з ранку до ночі, без перепочинку.

Так завжди було тут, на Венері. Дітям зараз по дев’ять років, і сім років тому один день світило сонце. Але вони не пам’ятають цього. Марго стояла осторонь від усіх хлопців. Іноді ночами вона чула, як вони перевертаються, і знала, що їм сниться сонце, золоте, схоже на монету.

Напередодні вони весь день читали про сонце, а Марго навіть вигадала вірші. Але Вільям не повірив, що це вона їх вигадала.

Вчителька на хвилину вийшла. Марго тут не люблять, всі цураються її. По-перше, тому, що вона не любить грати в гучних тунелях цього міста-підвалу.

По-друге, тому, що вона прилетіла з Землі тільки п’ять років тому і добре пам’ятала сонце. Іноді діти запитували її, яке воно, сонце.

Воно велике, як мідяк, – відповідала Марго.

Воно гаряче – як вогонь у вогнищі.

Їй не вірили й сміялися.

Але вона пам’ятала і, тихо відійшовши в сторону, дивилася у вікно, за яким збігали струмені дощу.

Казали, що на майбутній рік батьки відвезуть її назад, на Землю – це обійдеться їм у багато тисяч доларів, але інакше вона, видно, зачахне.

І ось за всі ці гріхи, великі і маленькі, в класі її не злюбили.

Нічого тобі тут стирчати! Ми тебе розіграли, сьогодні нічого не буде, – знову закричав Вільям.

І він запропонував замкнути Марго в комору, поки немає вчительки.

Всі кинулися до неї, схопили і потягли.

Спочатку вона відбивалася, потім просила, потім заплакала. Але діти, замкнувши її в комору, пішли.

Тут в кінці тунелю здалася вчителька.

Готові, діти? – Вона глянула на годинник.

Так, – відгукнулися хлопці.

Дощ стихав. Всі стовпилися біля величезних масивних дверей. Двері повільно відійшлі в сторону, і на них війнуло свіжістю світу, завмерлого в очікуванні.

І сонце стало.

Воно полум’яніло, яскраве-яскраве, як бронза, і воно було дуже велике. А небо навколо блискало, точно блакитна черепиця.

Джунглі так і палали в сонячних променях, і діти, прокинувшись, з криком вибігли у весну.

Тільки не тікайте далеко, – крикнула навздогін вчителька.

Але вони вже не чули, вони бігали і закидали голову, і сонце гладило їх по щоках, точно теплою праскою.

Хлопці зі сміхом кидалися на суцільну поросль джунглів, носилися між дерев, ковзали і падали, штовхалися і грали. Так пройшла ціла годину.

І раптом …

На розкриті долоні дітей впали перші краплі дощу. Хлопці повернулись і повільно пішли до свого будинку.

А незабаром бурхливі потоки води знову полилися з неба. І так буде цілих сім років.

І раптом хтось скрикнув:

А Марго?

Діти перезирнулися і відвели погляди. Вони подивилися за вікно – там лив дощ. Вони не сміли глянути один одному в очі.

Потім повільно підійшли до прикомірку, відкрили засув і випустили Марго.

Коментар. Розповідь Р. Бредбері «Все літо в один день» – фантастична. Але фантастика присутня тільки в зображенні навколишнього світу. Дія відбувається в далекому майбутньому на планеті Венера, де завжди йде дощ. Але відносини, що складаються між дітьми, позбавлені фантастичних елементів – вони абсолютно реальні.

Діти живуть на планеті, де 7 років йде дощ і тільки один день буває сонце. Ніхто з них, крім однієї дівчинки, не пам’ятає сонця. Марго пам’ятає, бо прилетіла на Венеру 5 років тому, а до цього весь час бачила сонце на Землі.

Марго чітко розуміє, що в цьому головна причина того, що її не люблять в класі.

Дітьми рухає звичайна заздрість. Вони удають, що не вірять їй, жорстоко сміються, нарешті, закривають у комору в той єдиний день, коли на небі Венери має з’явитися сонце. І тільки доторкнувшись до цього живого джерела тепла, відчувши його ласку і випробувавши величезну радість, діти починають розуміти жорстокість свого вчинку. Їм стає соромно. Це найбільший урок, який вони отримали від сонця.