Довести что боягузи це пригоднинська повість

Маруся (кайдашиха) «замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою». «вона любила цілувати їх (панів) в руки, кла-нялася, підсолоджувала свою розмову з ними». «вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. все на їй було чистеньке, неначе нове». «неначе в розмові мед розливала по хаті».  мелашка  лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. сонце грало на  червоному намисті, на рум'яних щоках. дівчина була невелика на зріст, але рівна,  як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида,  з тонким носиком. щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та  червоні, як калина. на чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні  брови, густі-прегусті, як шовк.мотря  мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.