Ставлення калитки до грошей, до землі, цитати із твору

Герасим калитка герасим калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той кощій, що «над златом чахне». багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині, слідкує за ко­жною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так надежні-ше». а в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої наживи, заздрість до свого сусіда жолудя просто засліплюють йому очі. для цього героя гроші-багатство й всьому голова: 'та це чортзна-що! ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова! ' йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять: "настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають! " родинні почуття в герасима калитки притуплені власницькими інтересами.в одруженні сина на пузиривні він шукає лише наживи: "мені треба невістку з приданнім,з грі"а віддавши дочку заміж герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг. у головного героя сліпа любов до землі: "їдеш день-чия земля? калитчина! диханіє спирає"та "ох,земелько,свята земелько-божа ти донечко! як радісно тебе загрібати без ліку! " та "я не буду панувати,ні! як їв борщ,так і їстиму,як мазав  чоботи дьогтем,так і мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю" дуже заздрив жолудю,пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від них: "ой пузирі! глябіть,щоб ви не попались,а замість вас калитку розіпре і я вам покажу,як " копач (боневентура)вмії трохи зормовляти не французькій мові: "вів ля буланже,вів ля ельзас,аб-а ельман! оле куто ля фуршет! оле кашон,ля помдетер,ві ля патрі" герасим говорить до нього: "тридцять літ шукаєте грошей,а нічогісенько не знайшли" у нього малий словниковій запас і постійно повторює один ивираз: "опит-велікоє діло! "та інші слова. шанує науку: "хе-хе-хе! от і тут наука! ні,ви против науки не йдіть! без науки,без струменту,без опиту,куди не повернися,нічого не " савка савка-кум герасима калитки. саме так герасим говорить до нього: "кращого компаньйона,як кум,не знайти! " він  не має грошей і тому постійно позичає їх у калитки.

Образ україни в поезії володимира сосюри сосюра володимир ні, недаремно сосюру називають солов'єм україни. твори його запам'ятовують школярі усіх класів, тому завдяки простоті і схвильованості віршів діти починають любити поезію і літературу взагалі.  з віршами сосюри закінчують університет і вступають вперше на власний життєвий шлях. вірші сосюри, покладені на музику, співають   ліричний герой віршів володимира сосюри — це полум'яний патріот, людина з глибокими і сильними почуттями. йому боліло все: не тільки горе людське, а й убита бурею пташка, зламана на дереві гілка, поникла від спеки   в.сосюра синівською любов'ю любить рідний край, свою україну. вірш "любіть україну" — це поетична сповідь, сповнена "щирості, душевної відвертості". головним чином через змалювання пейзажних малюнків рідного краю автор натхненно висловлює свою велику любов до батьківщини:   між братніх народів, мов садом рясним,сіяє вона над віками.любіть україну всім серцем своїмі всіми своїми ділами.  лаконічно, але художньо виразно змальовано образ цієї нової, створеної руками трудящих, україни. поет гордий тим, що живе й працює разом зі своїм народом:   що сили дає твоїй пісні, поет,у віру в прийдешнє залізну,що слово гострішим стає як багнет? любов до своєї вітчизни.  його поезія, довірлива, щира, безманірна, справді була співом душі — відкритої, людяної, дивовижно тонкої у своїх почуваннях. поет ніжно і трепетно любив україну, любив її солов'їну мову:   о мово вкраї хто любить її.той любить мою україну.  у своїх віршах, звертаючись до молоді, поет благає не рости безбатченками, за будь-яких умов пам'ятати і любити свою землю, свою мову.  поняття "народ", "рідна земля", "батьківщина", "держава" зливаються у сосюри в одному слові „україна" україна, за сосюрою, не просто особа — вона мати всіх українців., а отже, всі українці — брати і сестри. з такого осмислення, з такого розуміння себе як частки спільноти випливає і почуття обов'язку одиниці перед загалом.  народ, який породив таких поетів, як в.сосюра, мас жити і розквітати. тільки любов кожного громадянина до своєї батьківщини піднятись їй з колін і відродитись.