Почему выделительная функция организма необходима? почему в организме невозможно 'безысходное производство'?

одна з ознак живого – самовідтворення, проявляється на органоїдності – клітинному рівні у вигляді поділу клітини. здатність до поділу –  найважливіша властивість клітини. в результаті цього процесу з однієї клітини виникають, як правило, дві нові, що забезпечують безперервність життя і передачу спадкової інформації від вихідної материнської клітини – дочірнім клітинам.

найбільш поширений спосіб розподілу клітки – мітоз (від грец. мітоз – нитка), або непрямий розподіл клітини, при якому з материнської клітини утворюються дві дочірні клітини з таким же набором хромосом, як і у вихідної клітини. цей процес забезпечує:

у деяких організмів мітоз лежить в основі їхнього розмноження безстатевим шляхом.

мітоз можна побачити на фіксованих препаратах в світловий мікроскоп. сучасні методи мікроскопії та мікрофотографування можливість спостерігати цей процес також і в живій клітині.

мітоз складається з чотирьох послідовних стадій, що забезпечують рівномірний розподіл генетичної інформації і органоїдів між двома дочірніми клітинами. важлива роль у цьому процесі належить центріолям клітинного центру, які забезпечують рівномірний розподіл хромосом між дочірніми клітинами.

перехід з інтерфази в профазу мітозу відбувається поступово. молекули днк зв’язуються з білками, максимально спіралізуются, товщають і перетворюються на добре помітні хромосоми. кожна хромосома утворена двома сестринськими . вони з’єднані один з одним центромерою. кількість днк в два рази більше числа хромосом (2п).

ядерна оболонка починає розсмоктуватися, а ядерце зникає. центриолі клітинного центру розходяться до полюсів, утворюючи з мікротрубочок веретено поділу. мікротрубочки розташовуються навколо центріолей у вигляді зірки. наприкінці профази ядерна мембрана повністю зникає.

у другу стадію мітозу нитки веретена поділу вже повністю сформовані. вони з’єднуються з центромерами хромосом, які розташовуються в екваторіальній площині клітини. у цьому положенні вони утримуються мікротрубочками. хромосоми добре помітні, лежать окремо, що дозволяє визначити їх число, форму і величину.

це найкоротша стадія. хромосоми раптово розділяються в місці центромери на сестринські хроматиди, які стають тепер окремими сестринськими хромосомами. за ниток веретена розподілу починається рух сестринських хромосом до полюсів клітини. у кожного полюса виявляється таке ж число хромосом, яке було у вихідній материнській клітині.

в останню стадію поділу відбувається формування двох нових клітин. хромосоми деспіралізуються, відновлюється ядерна оболонка, з’являється ядерце. нитки веретена поділу біля полюсів клітини зникають. у клітинах вищих рослин центріолі відсутні, а нитки веретена поділу формуються безпосередньо з мікротрубочок. крім плазматичної мембрани в них з целюлозних волокон утворюється оболонка клітини.

далі відбувається рівномірний розподіл органоїдів біля полюсів клітини. стадія завершується розподілом цитоплазми і утворенням плазматичної мембрани в центральній частині клітини. виникають дві нові дочірні клітини, повністю ідентичні материнській.

весь процес розподілу триває від декількох хвилин до трьох годин (залежно від типу клітин і організму). тривалість мітозу в кілька разів менше інтерфази.

біологічне значення мітозу полягає в забезпеченні сталості числа хромосом, ідентичності спадкової інформації та генетичної стабільності у знову виникаючих клітин.

іноді трапляється інший вид поділу клітини – амітоз. амітоз (від грец. а – негативна частка і мітоз – нитка) – прямий розподіл ядра клітини, тобто без утворення хромосом і веретена поділу. при цьому спадкова інформація між дочірніми клітинами розподіляється нерівномірно. амітоз зустрічається у деяких найпростіших, в клітинах спеціалізованих тканин, наприклад у хрящовій, в ракових клітинах