Твiр-роздум на тему "народ шевченка не забувае i нiколи не забуде"

Народ шевченка не забуває i нiколи не забуде поезії великого кобзаря - тараса григоровича шевченка - були написані більше сторіччя тому. це дуже великий проміжок часу - багатьох письменників, що жили в ті часи, вже забули. але не кобзаря. він назавжди залишиться у народній пам'яті, бо він сам вийшов з народу, писав для народу і у своїх поезіях виражав чаяння свого народу. книги шевченка великими тиражами; їх читають і перечитують. по всій країні стоять пам'ятники шевченку, і дуже часто там можна побачити живі квіти. його ім'ям називають школи, вулиці і навіть населені пункти. шевченківські поезії читають дітям у дитсадку, школярам у школах. дев'ятого березні - в день народження кобзаря - по всій країні проходять урочисті заходи.  пам'ятає свого кобзаря народ і буде пам'ятати - і через сто років, і через триста, і завжди. 

    нещодавно на уроках української літератури ми познайомилися з твором я. стельмаха «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки». цей твір надзвичайно мені сподобався, як і всі його герої, але все ж найулюбленішим персонажем є митько.                одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.                скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь