Мне нужно на тему: шевченко в моём сердце

Я  дуже  зацікавлений поезією  шевченка.ще змалку  я  слухав його вірші.а тепер  я зберігаю його в себе у серці.тому,що  його поезія закликала щоб україна була  вільною державою.він прагвун і  боровся  за її свободу.а полонило моє серце не тільки вірші,а  його заповіт.він хотів щоб,його поховали там  де йому буде спокійно  на душі і одночас  радісно.тому  він мені так сильно  сподобався.

свої життя і творчість в. стефаник присвятив україні. на власні очі він бачив, як найкращі сини рідної землі поклали голови за незалежність і державність своєї батьківщини. та чому ж молоді галичани з піднесенням і заповзяттям вступали добровільно до лав усс? василь стефаник описує це в новелі «марія»: «в місті зійшлося сила їх — паничі і прості хлопці. хоругви й прапори шелестіли над ними і гримів спів про україну». автор знайомить читача з історичними реаліями доби першої світової війни, а саме — зі створенням частин українських січових стрільців. одним яскравим реченням в. стефаник змалював урочистий похід національно свідомої української молоді.

головною героїнею новели є селянка марія, яка втратила на безглуздій братовбивчій війні чоловіка й трьох синів. найменшого сина, її останню надію, героїня не хоче відпускати від себе. сліпа материнська любов не зважає на ідейні переконання юнака, який приєднався до січових стрільців. дмитро не загинув, але він був засуджений до каторжних робіт у сибіру.

… лишалася марія з двома доньками. рятуючи їх від неминучого зґвалтування, мати ховає дівчат у льох, з розпачем говорячи: «бодай дівки на світ не » на перший погляд може здатися, що марія не любить своїх доньок. але це не так. «свіжі козаки», що час від часу заходили до села, грабували й без того вбогі обійстя, ґвалтували молодиць і дівчат,— вбивали непокірних… але ці «гості» були зовсім не схожі на попередніх «завойовників». хлопці чемно поводилися, говорили прекрасною українською мовою, а головне — подарували марії та її односельцям пісню… «пісня випростовувала її душу. показувала на небі ціле її життя. і тоді марія зрозуміла, «… що це наші…».

марія — не просто головна героїня новели. вона — символ самої україни у вирі буремних подій початку хх століття. ця безграмотна жінка інстинктивно прагне того, «щоби всі ми були однієї мислі», відчули себе народом, господарем своєї землі, а не рабами.

отже, в новелі «марія» василь стефаник розкрив трагедію української нації, роздертої на шматки, що вподовж кількох століть піддавалася глумові та знущанням чужинців.