Твір роздум в художньому стилі ,,велика це біда -бездумність вчинку

велика це біда – бездумність вчинку.

бездумність… це слово є синонімом легковажності, нерозсудливості, необачності, зрештою, просто несерйозності. за моїми власними спостереженнями, такі якості людини досить-таки часто призводять до справжнього лиха.

буває, що від бездумності дорослих малі діти. якщо батько напідпитку бавиться з малюком, пі його аж до стелі, то він може важко травмувати дитину. якщо мати відпустила дитину саму на вулицю, то з нею може трапитися навіть   непоправне. на моє переконання, будь-яка доросла людина повинна відповідати за свої вчинки.

на користь моєї думки можу навести аргументи з художньої літератури.

в романі олеся гончара «тронка» є епізод, коли молоді люди віталік і тоня відправляються на берег моря. далеко у морі вони бачать напівзруйнований корабель і вирішують поплисти туди на маленькому суденці. вилізши   на палубу цього військового крейсера, вони побачили, що їхній човник відплив у відкрите море, бо хлопець не потрудився надійно його прив»язати. дістатися до берега вони не могли. довелося заночувати   на палубі. віталий уявляє, як мати буде плакати. “вони сидять, мов останні діти землі, мов сироти людства”. у них не було майже ніякої надії на порятунок. молоді люди могли загинути   від голоду, спеки та спраги, якби чудом їх не врятували. 

повертаючись до думки про відповідальність за свої необдумані вчинки, хочу згадати   п»єсу олекси коломійця «дикий ангел». у ній   син головного героя на ім»я петро нерозважливо поставив підпис під проектом майбутньої будівлі, яка була абсолютно недоречною на цьому місці. але совість не дозволила йому піти на цей вчинок. зрештою, він вчинив благородно – написав заяву про звільнення з високої посади. 

згадаймо нору з однойменного твору г.ібсена. головна героїня теж робить бездумний вчинок: вона підробила на векселі підпис свого померлого батька. вона прагнула таким чином врятувати свою сім»ю, але це призвело до її розпаду.

на завершення свого роздуму можу зазначити, що у житті всьому є місце – і жартам, і сміху, і легковажності… але  людина мусить контролювати свої вчинки, частіше замислюватися над тим, щоб не схибити у важливій ситуації, бо це може призвести до великої біди.

 

Король данило і його блазень олелько літньої днини, як сонце розлило на все місто своє тепло, олелько ніяк не міг всидіти в похмурих замкових стінах. але король, вирішуючи важливі, державні справи, волів його завше мати при собі, щоби жартами обважнілу голову розраджував. одного разу олелько не витримав замкової задухи і сказав: –  найясніший королю, дозволь мені хоч сьогодні відлучитися, бо маю пильну справу.–  а то ж яку? – здивувався данило.–  та от, мушу книги свої просушити, щоби цвіллю не взялися. король, зваживши на це, відпустив олелька, а той, прихопивши ряднину, постелив її в садку та й задрімав любенько голічерева.десь так надвечір вийшов король і собі в садок, а з ним і бояри гуртом. аж бачать – лежить олелько та аж носом посапує.–  гей, олельку! – гукнув його король. – чи ти вже просушив свої книги? –  ага, якраз сушу.–  де ж вони? – здивувалися всі. –  та осьдечки! – ляснув себе по голові олелько і склепив повіки.будь-який український школяр знає, що київ — столиця нашої батьківщини, україни. наша столиця — велике місто, в якому є безліч вулиць, скверів, будинків, площ, музеїв, театрів, шкіл, університетів, лікарень, магазинів. у києві життя стрімке і непередбачуване, але, якщо хочеться тиші, можна прогулятися в парку, сквері, помилуватися знаменитими київськими каштанами, подивитися на пам'ятники т. г. шевченку, богдану хмельницькому, або золоті ворота. київ —- один з найбільших на україні центрів науки й освіти. у києві величезна кількість шкіл, гімназій, ліцеїв, близько 70 вузі