Продовження твору "сімя дикої качки"

Тося зайшла в хату і думала: вона   підійшла б, як би тільки юрко покликав її і вибачився. вона все пробачила б йому. їй завжди було цікаво слухати його історії. -мамо, мамо,-  побігла тося - а юрко ще приїде? -звичайно!   а ти, я бачу  вже ідповіла мама. зовсім трішки! - сказала тося і подумала: я не встигла зним погратись, мені його дуже не вистачає  - мамо, а як же каченята? -які каченята? - здивовано спитала мама, а тося тим часом побігла до річки тося побачила качку-матір, яка накрила їх крилами і крякала. тося зрозуміла, що качка тільки прийшла.і раптом одне каченя підняло голову і крякнуло у відповідь качці, потім ще одне. тося так зраділа і бігом побігла до хати за хлібом. вона зрозуміла, що каченята голодні. щоб їх не лякати , тося не підходила близько і здалеку підкидала маленькі кусочки хлібу. качка підбирала і підкидала каченятам. -яка турботлива мама у них- сказала тося.вона сподівалась, що каченята оживуть. ще з хвилин десяти вони полежали, і раптом встали на ноги. тося така була рада, що не знаходила собі місця.вже всі каченята піднялись окрім одного

«у його роботі все-таки є сенс. коли він запалює свій ліхтар — немов народжується ще одна зірка чи ще одна квітка. а коли він гасить ліхтар — немов зірка чи квітка засинають. чудове заняття. по-справжньому корисне, тому що красиве». «йому все більше ця людина, вірна своєму слову». «він думав не тільки про себе». маленький принц навіть хотів залишитися на цій планеті, подружитися з ліхтарником, людиною, що тримає свого слова, працює і думає не лише про себе.)