Докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням

Ось і осінь. чого б її не любити, як навколо така невимовна краса! вона тебе заворожує на кожному кроці. із самого ранку ти помітив — твій високий білолист озолотився. спочатку подумав: його сонце ранковим промінням освітило, і він аж засяяв. але придивився й щиро подивувався: то він од листя такий. ти похвалився мамі, що з твоїм білолистом зробилося, а вона й каже: — а ясен, сину, вже одсвітив своє, тепер метеликам лад треба знаєш, про які це метелики йдеться? про сережки. ти не раз діставав їх по парі й чіпляв на вухо, оті сережки. у них — насіння. його й має посіяти ясен, щоб нові ясенки піднімалися. а яка смакота це для снігурів! кожен день приносить тобі цікаву несподіванку. ото пішли ви з сестрою до лісу. а там усе таке барвисте: берези стоять золоті, клени — і*, осики — малинові, берести* — аж червоні, а дуби — наче їм і нічого. зеленіють собі дуби — пізно весною прокинулись, пізно й листя скинуть. а декотрі й цілу зиму не скидатимуть — не линятимуть. того й назва така в них — дуб-нелинь.… а то ходив ти в поле. став і прислухався. жайвора вже не чути. хіба що якийсь обізветься та й затихне. і йому в дорогу пора. зате коники виграють — раді, що самі у полі зосталися, що тепер і їх далеко чути. але, буває, не дуже довго їх і послухаєш. ураз зашуміло, загомоніло, залементувало — налетіла не зграя, а ціла хмара граків. і так стрімко кружляють, вирують, шугають*. ото базар! …. ось після холодних днів стало сонячно, тепло, немов улітку. засновигали* метелики, зашерхотіли прозорими крильцями бабки, а павучки — у повітрі літають, верхи на павутинні.   простяглися срібні ниті у повітрі, поснувалися між деревами, а небо синє-синє, повітря чисте, а вода в озерах — мов дзеркало. така тиша, і спокій, і радість, і смуток, радість, що літо. смуток, що літо це останнє

Первое

Объяснение: Тире мiж підметом і присудком