Причини братовбивства в повісті ольги кобилянської "земля" або образи івана й марічки як втілення ідеї незнищеності кохання. надо на завтра,

    причини братовбивства в повісті ольги кобилянської "земля":     в основі твору "земля" лежить проблема братовбивства. взявши за основу історію каїна і авеля, авторка переосмислила цю проблему по-новому. щоб зрозуміти вчинок сави, необхідно розглянути та основні риси характеру парубка. сава та михайло виховувались люблячими батьками, які привчали їх до праці на землі. михайло став щирим та турботливим хлопцем. а сава - немов його повна протилежність.     сава жадав збагачення, був жорстоким не лише до людей, а й до тварин, яких жорстоко вбивав. я вважаю, що саме гроші є причиною братовбивства. чорна душа, заздрість, бажання буди єдиним спадкоємцем породили злочин. сава вбив михайла, проте не отримав бажаного. врешті-решт, він втратив все людяне, що мав, підсміюючись навіть над сльозами матері.

сава "він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "

"відколи з нею(рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль."

михайло каже про саву "він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько! "

"але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! ""тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі "

рахіра. «лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, та все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву».

"сором нам робиш, саво! ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець у селі не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. вона погана волошка, циганка. дивися на її зуби й на її рот! як клубки з м'яса стоять їй в лиці! чи вона чим причарувала тебе? дивися, яка вона погана! чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або у голодної собаки! "(михайло говорить саві)