Твір на тему моі поради тим хто немае друзив

Як подобатися людям?   це справді вічне питання, на яке немає точної відповіді до цього часу. адже всім вгодити неможливо і не потрібно навіть старатися всім догодити, просто для того, щоб тебе  любили.  проте є такі люди до яких всі відносяться добре, в них немає ворогів, їм завжди легко знайти мову з іншими.але чому? що їх об’єднує? насамперед   те, що вони завжди щирі з іншими, не навішують на тебе своїх проблем, завжди тактовні, ввічливі, спокійні та завжди щасливі та усміхнені… цей перелік можна продовжувати ще довго, але я краще кілька порад, які змогу подобатися людям і бути привітно прийнятим у будь-якому товаристві. 1. щиро цікався іншими людьми.  альфред адлер, знаменитий віденський психолог,  написав книжку “що повинно означати для вас життя” в якій говорить: “індивідуум, який не виявляє цікавості до своїх побратимів – людей, переживає найбільші труднощі в житті і заподіює найбільшу несправедливість іншим. ” це гірка правда, проте в нашому суспільстві найбільше таких особистостей.в нью-йоркській телефонній компанії було проведено детальне вивчення телефонних розмов.  вона   визначила, яке слово  найчастіше  використовують при спілкуванні. ним виявилося слово “я”. зокрема в 500 розмовах  його використали 3990 раз. дивно, правда? тому, якщо ти хочеш мати друзів, роби що-небудь, що вимагає від тебе часу, енергії, безкорисливих почуттів та уважності до інших. цікався іншими, не будь егоїстом, просто по люби ближніх і тобі будуть відповідати тим самим. 2. усміхайся.  вчинки красномовніші за слова, а усмішка говорить: “ви мені подобаєтесь. ви робите мене щасливим. я радий вас бачити.” просто зустрічай людей з радістю, якщо хочеш, щоб вони раділи зустрічі  з тобою. ти не хочеш усміхатися? тоді просто змусь себе це зробити і побачиш, результат перевершить очікування. а ще, прочитай пораду ельберта хаббарда: ” кожного разу, коли ви виходите з будинку, наберіть бадьорого вигляду, високо підніміть голову, ніби вона увінчана короною, дихайте повними грудьми, “пийте сонячне світло”, вітайте усмішкою ваших друзів і вкладайте душу в кожне рукостискання.” 3. якнайчастіше звертайся до людини за ім’ям.  є проста істина: для людини звук її імені є найсолодшим і найважливішим звуком людської мови. більше того, люди так пишаються своїми іменам, що прагнуть їх увічнити будь-якою ціною.наприклад, двісті років тому багатії платили гроші для того, щоб письменники їм присвячували свої твори. зараз це вже вийшло з моди, але можу сказати з упевненістю, для твоїх нових знайомих буде дуже приємно, коли ти їх називатимеш по імені. 4 .будь хорошим слухачем, заохочуй розповідати про себе.джек вудфорд в одному зі своїх творів писав: “рідко які людські істоти можуть встояти перед лестощами захопленої уваги”.  тому постарайся бути уважним слухачем, цікався іншою людиною і вона відповість тобі тим самим. щоб бути цікавим, треба бути зацікавленим. запам’ятай це і успіх у спілкуванні тобі гарантований. 5 .веди розмову в колі інтересів твого співрозмовника.  ти напевно й сам нерідко помічав, що найбільш приємно розмовляти з людиною, яка розділяє твої інтереси. дуже легко спілкуватися з особистістю, з якою ти маєш багато спільного. тому знайди тему цікаву і для твого співрозмовника і для тебе, я впевнена, тобі  буде легко це зробити. 6. намагайся говорити щирі компліменти.  майже кожний вважає себе значною людиною і притому дуже значною. тому найпевніший шлях до серця людини – це дати їй у тонкій формі зрозуміти, що  ти визнаєш її значущість у її маленькому світі, і визнаєш це щиро. отже, тепер ти знаєш, як сподобатися людям і подарувати їм хоч трошки щасливих моментів спілкування з тобою. використовуй ці правила і, я сподіваюсь, вони тобі .) успіхів!

Море... Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне — воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлей, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега. Наступного дня все раптом змінюється. Налетить поривчастий вітер і погонить хвилі до берега. Вода стає каламутно-зеленою, іноді — темно-синьою, а одного разу я бачив навіть вражаюче чорну. Не видно більше ані риб, ані мушлей, ані піску: є тільки шалені хвилі, які з силою б'ються в прибережний пісок. Тоді ми з батьками сидимо на березі та можемо тільки ігати за силою моря. Хоча навіть у такі моменти море видається мені дивовижним. Я думаю, що воно велетень, з яким я можу позмагатися, і я кидаю в море камінці або голосно кричу. Але перемога завжди дістається йому, морю. Воно глушить мій голос і відкидає мій камінець на берег. Іноді мені здається, що я можу дивитись на море безкінечно.