Сочинение на тему : материнська любов жертовна

Рано т. г. шевченко все життя тяжко відчував своє сирітство. йому все життя бракувало ся над її долею, над тим, яке місце посяде її кохане дитя серед людей. а щоб це і ніч працювала вона, бідна вдова,і синові за три копижупанок купила,щоб і воно, удовине,до школи ходило. («сова»)кожна мати мріє про щасливе майбут…материнська любов жертовна. шевченківські героїні здатні цілком забути себе заради дітей. роздягнені, голодні, старі жінки мандрують по різних землях, відшукуючи «діточок», що їх доля розкидала по далеких місцях. син може забути матір, а вона ніколи його не забуде, до останнього подиху буде вірити, що зустріне, обніме свою дитину. і ця надія зігріває взимку самотню сову, дає сили не просто вижити, а стати мудрою лікаркою героїні поеми «відьма». мати здатна в усьому обмежити себе заради дитини. так, наприклад, мандруючи з малим сином, вигнана батьками катерина (з одноіменної поеми) вимушена жебракувати. і отримавши якісь дрібні гроші, не хліб, не хустки собі купує молода жінка, а медяник для свого івася. особливе місце у шевченківській галереї портретів матерів займає героїня поеми «наймичка». породивши сина, ганна підкидає його заможним літнім людям, у яких немає дітей. зрадівши, старі всиновлюють маля, а ганна наймається до них служити. привітна, роботяща, вона швидко стає своєю у господі, встигає поратися «і у хаті, і на дворі, і коло скотини». а найкраще доглядає малого марка: а коло дитинитак і упада, ніби мати: в будень і в неділюголовоньку йому змиє,й сорочечку білущо день божий надіває,грається, співає. марко дуже любить наймичку, шанує її, запрошує бути на його весіллі за матір, бо стара господиня померла. вся сім’я: і марко, і старий трохим, а згодом і дружина марка, і їхні діти – ставляться до ганни, як до найближчої родички. проте вона не користується цим і відмовляється брати участь у весіллі, часто ходить на прощу до києва. вона не може жити без сина та його родини і водночас не наважується сказати маркові правду, бо за моральними нормами того часу така правда осоромила б її кохану дитину. ганна весь час картає себе і лише перед смертю встигає сказати маркові, хто вона йому. так усе життя ця мужня жінка присвятила синові і, забувши себе, зробила все, щоб не засмутити його, щоб не заплямувати його долю, його майбутнє.провідний для шевченківської поезії образ матері підкорює читача своїм ліризмом, теплотою, ніжністю. відчувається, що це найсвятіше для хати.благословить дітей своїхтвердими рукамиі діточок поцілуєвольними устами. твір на тему:   материнська любов жертовна  

1) «раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождо-му лучається. не сумувати мені за ним, але радуватися його долею». (захар щодо звістки про ймовірну загибель сина при обороні села.) 2) «тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину! » (молодь на зібранні громади, обговорюючи план оборони від монгольських нападників.) 3) «не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета! » (захар на громадському віче.) 4) «силою і підступом узяли його, закували в залізні пута. хоч без рани, а весь облитий був кров’ю ворогів. ні, батьку, твій син не подав ім’я твоє в неславу». (мирослава захарові про поневолення сина.) 5) «він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом». (мирослава про пораду максима тухольцям.) 6) «подвійний зраднику,— се твоя вина! ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! » (бурунда-бегадир до тугара вовка, руського боярина.) 7) «дурний хлопче,… таким, як ти, треба жити… життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш». (тугар вовк максимові, умовляючи того зрадити свій народ.) 8) «ну, то богу дякувати! надіюсь, що й не вийдете вже. тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити». (максим тугару вовкові.) 9) «— не хвали… дня перед вечором! нащо тут великої сили, де сама природа своїми стінами й скалами спиняє вас? » (максим тугару вовкові.) 10) «не трать надії. я задля того йшла сюди, в ворожий табір, через усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не трать надії! » (мирослава максимові у шатрі батька в монгольському таборі.) 11) «що мої мізерні машини проти такої ворожої сили? твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не встоїть». (мирослава максимові.) 12) «а то значить — сам собі вирви з рук останню поруку вдачі. тухольці полонянина візьмуть, а мене проженуть! ні, сього не буде! я йду сам і без його слова». (тугар вовк мирославі.)