Аналіз вірша бориса олійника "вибір"

Художні засоби.«метафори»: гойдає маятником життя», «сурмлять журавлі», «люди вііницю нової зорі». антитеза:   «на чорному мармурі ночі зорю записати свою! ».  епітети:   «чистий бій», «теплий легіт», «вічна колиска».  риторичне запитання:   «тихенько: чи жив, чи й не жив? »  риторичний оклик:   «зорю записати свою! »   тема:   розповідь про різноманітний вибір людини у своєму житті.   ідея:   возвеличення прагнення кожної людини мати свій життєвий вибір. основна думка: я б вибрав найвищу почесть: у чистім полі і чеснім бою на чорному мармурі ночі зорю записати свою!   жанр:   громадянська лірика.

«життю — ні кінця, ні начала», — пише борис олійник у своєму вірші. зразу ж зміст і значення того описаного поетом вибору виносяться далеко за межі окремої ситуації, окремого життєвого епізоду. у своєму вірші поет говорить про вибір, а про вибір — світогляду, життєвої позиції, філософії.зрештою, антитеза в цій поезії проста: один передбачливо очіприкрив ще за крок від межі,ввійшовши клітиною ночітихенько: чи жив, чи й не жив? а інший — на кроки не міряв: летів, і гримів, і… згорів,і люди відкрили в сузір’яхзіницю нової зорі. антитеза проста, але вибір не простий. антитеза проста, але вибір дійсно вічний. це одвічне протиборство активного життя, діяльності, прагнення й «я тихенького» існування. імовірно, лукавить людина, яка стверджує, що ніколи не хотілось комфортного, безпечного, стабільного, оцього «тихенького» буття. але люди, які все-таки роблять інший вибір. до таких належить і ліричний герой поезії бориса олійника.хочеться написати, що кожен має жити повно, насичено… ате я цього не пишу. поезія олійника «вибір», на мою думку, не заклик до дії, а заклик до роздумів. бо не кожен в змозі подужати оце насичене життя і існування. кожне « гримів, …згорів» вимагає внутрішньої відповідальності й сили духу, що має не кожен. відтак цей вибір, навіть вибір, залишається відкритим протягом досить часу — аж допоки людина не зрозуміє для себе: чи стане сил, чи стане волі? що ж до власного вибору, ліричний герой поезії бориса олійника висловлюється однозначно, бо він свій вибір вже зробив: я б вибрав найвищу почесть: у чистім і чеснім боюна чорному мармурі ночізорю записати свою! мені подобається, що цей вірш прочитується не як «мій вибір правильний, відноситься до такої життєвої позиції, бо кожен має так жити, а прочитується як подумай! і обери сам для себе». відтак, повторююсь, ця поезія видається мені закликом до пошуку власного вибору. сміливо винісши фразу «мій вибір» у заголовок твору, я тепер навіть розгублений, що я можу сказати про свій вибір? адже мій вибір тільки формується, тільки шукаю, намагаюсь розібратися в собі. і тепер, коли настає час написати свій вибір, нехай це тільки шкільний твір, я зупиняюсь і застигаю над рядками. але ж, думаю я собі, не робити ризикованих поспішних висновків — теж втіха мого вибору. і заспокоююсь. мені так само хотілося б прожити повне життя. але з іншого боку я можу відверто зізнатись, що мені хочеться уникнути зайвого ризику, не хочеться робити імпульсивних вчинків, приймати спонтанні рішення, тим більше — не хочеться, щоб через моє «летів, і гримів, і горів» страждали мої близькі, адже нам так важливо знати, що рідні в безпеці.можливо, і часи змінюються, а можливо, змінюються люди. можливо, і люди, і тім завжди однакові, просто я намагаюсь виправдати свою не повну готовність , а тим більше — «згоріти». але ж «жити спішити треба», писав інший класик, української літератури, із цими рядками я повністю згоден. мабуть, дійсно поспішати жити, але у житті не варто поспішати робити свій вибір, аби він лишився вибором.

Твір всеволода нестайка «тореадори з васюківки» мене дуже зацікавив. перші ж прочитані сторінки викликали у мене щирий сміх, адже твір був дуже цікавий, захоплюючий та наповнений колоритом справжнього безтурботного життя дітей. і все це разом справляло враження, наче автор пишучи цей дитячий роман сам був у віці головних героїв твору павлуші і яви, настільки щиро були передані усі переживання та емоції головних героїв всеволодом нестайком. усі пригоди, які відбувалися з героями цього твору, я переживала разом з ними, так само відчуваючи радість або сум, переживання або впевненість. прочитавши цей твір, я дещо змінила свій погляд на життя, багато чого зрозуміла і навчилася багатьом людським цінностям, а саме: щирості у почуттях, відданості у дружбі, а ще не втрачати почуття гумору і пам’ятати , що будь-які проблеми завжди можна вирішити. тому я раджу читати цей твір не тільки дітям, а й дорослим.