Какими талантами одарила природа поэта и как они проявились в жизни творчестве?

Она одарила его редким умом и блестящими способностями высокой мыслью и душою искрой божией   в душе

Про стрільчий острів 1 між людьми здавна йде така , що на ньому закопані великі гроші. а закопали їх, кажуть, запорожці. козаки вирили там глибоку яму, наклали туди золота, срібла, рушниць та й засипали все те піском. а потім розіклали на тому піску якогось хлопця та й давай його сікти. сікли-сікли, а тоді й питають: — а знаєш ти, за віщо ми тебе січем? — ні, не знаю,— каже хлопець, а сам плаче. давай вони його вдруге сікти. сікли-сікли, перестали й знов питають: — а що, знаєш? — ой татусеньки рідненькі! не давай втретє. кричало те хлоп’я, кричало, аж поки охрипло. — годі! — кажуть. і давай питати: — скажи, скурвий сину, за що ми тебе січем? — за те, щоб пам’ятав, де поклали скарб. — ну,— кажуть,— догадався. обдивися ж та йди собі з богом. вирвався хлопець, одбіг геть далеко від острова та й давай питати шляху на україну. питав-питав — допитався. дійшов аж до свого батька. це було, кажуть, зараз, як січ зруйнували. через скільки там десятків років з київської губернії гнав один дід по дніпру пліт. догнав до слободи волоської та й пішов шукати грошей на острів стрільчий. але те місце вже було загорнуте камінням. довго він його шукав, та так і не знайшов. давай тоді той дід розказувати. а то був той самий дід, якого сікли запорожці, коли він був ще хлопцем. дід розказав і прикмети, де закопували скарб. — на тім боці, — каже, — острівка стояв дуб, а на дубі була товста гілка, яка показувала на острівок, де саме сховано скарб. деякі старі люди ще й досі пам’ятають того дуба. 1 - стрільчий — острів на дніпрі, при впадінні р. мокрої сури.