Чим схожі й чим відрізняються пластиди та мітахондрії?

Мітохондрії  — це двомембранні органели, які можуть мати форму гранул, паличок або ниток. мембрани мітохондрій представлені зовнішньою і внутрішньою. внутрішня мембрана утворює вирости — кристи. внутрішнє середовище мітохондрій називається матриксом. у мітохондріях є дві порожнини. перша з них — це міжмембранний простір, розташований між зовнішньою і внутрішньою мембранами. друга — внутрішня камера, яка внутрішньою мембраною й заповнена матриксом. у клітині може бути від кількох штук до кількох тисяч мітохондрій. головне завдання мітохондрій — забезпечення клітин енергією. нові мітохондрії в клітині утворюються шляхом поділу старих. для забезпечення діяльності мітохондрій вони мають власну днк у формі кільцевих молекул і рибосоми прокаріотичного типу. енергія в мітохондрії виробляється в результаті процесу біологічного окиснення. у мітохондріях рослин окиснюються органічні речовини, синтезовані самою рослиною. мітохондрії тварин і грибів окиснюють органічні речовини, які організм отримує в результаті живлення, хоча і власні білки цих груп організмів також можуть розщеплюватися в мітохондріях. у результаті гліколізу (це перший етап вивільнення енергії з глюкози), який відбувається в цитозолі, утворюються трикарбонові сполуки. ці сполуки транспортуються з цитозолю в матрикс мітохондрії, де й відбувається їхнє окиснення до вуглекислого газу й води з ферментів. окиснення відбувається ступінчасто, і на кожному його етапі виділяється енергія у вигляді електронів і протонів. протони захоплюються молекуламипереносниками й накопичуються в міжмембранному просторі, а електрони залишаються на внутрішній стороні мембрани. накопичені по різні боки мембрани частки з різними використовуються клітиною для синтезу атф з адф і фосфатної кислоти. при цьому, за рахунок енергії електронів, які переміщаються по внутрішній мембрані, відбувається зміна конформації білків атф-синтетазних комплексів, у яких при цьому відкривається канал для протонів. пластиди  також є двомембранними органелами. їх форма може бути дуже різноманітною. виділяють три основні типи пластид — хлоропласти (зелені), хромопласти (червоні, оранжеві або жовті) і лейкопласти (безбарвні). мембрани пластид представлені зовніш- ньою і внутрішньою. внутрішня мембрана хлоропластів утворює вирости — ламели. ламели можуть утворювати окремі замкнені мішечки — тилакоїди. тилакоїди можуть об’єднуватися у групи — грани, які з’єднуються між собою з ламел. внутрішнє середовище  пластид називається стромою. як і мітохондрії, пластиди мають власну днк у формі  кільцевих молекул і рибосоми прокаріотичного типу.  розмножуються вони шляхом поділу. у деяких випадках пластиди одного типу можуть перетворюватися на інший. наприклад, під час пожовтіння листя восени хлоропласти перетворюються на хромопласти. ці органели виконують різні функції. у них можуть накопичуватися запасні поживні речовини. з різних пластид рослини забезпечують забарвлення окремих своїх частин у різний колір. але найголовнішою функцією є здійснення фотосинтезу. цю функцію виконують хлоропласти. у результаті фотосинтезу з вуглекислого газу й води з сонячної енергії утворюються вуглеводи. цей процес складається з двох основних фаз — світлової і темнової.

Вода и минеральные соли движутся из почвы в корень, из корня по стеблю поднимаются вверх к листьям за счет корневого давления, образующегося при испарении воды из растения.