Складіть невеличкий твір-опис вашої улюбленної рослини (можна у віршованій формі) буду вдячна)

Це твір про ромашку ромашка — дуже цікава рослина. скромна квітка, начебто зовсім простенька. хоча є різні види ромашок: маленька, польова і з дуже великими пелюстками — садова. ромашка велика вже не виглядає занадто скромно: навпаки, вона дуже горда, ошатна. коли я була маленькою, то думала, що дрібна ромашка — це дитина, а велика — доросла. як курча і курка, кошеня і кішка. і от, думала я, якою красивою стає вона доросла. тепер мені й дрібна подобається не менше, бо в ній своя краса, тільки не всі її цінують. із букетиками дрібних ромашок я уявляю собі маленьких дітей, що, наприклад, дарують квіти мамі або виховательці. малятам нібито більше до вподоби такі букетики. а букет з ошатних, великих ромашок мені подобається в руках дорослої дівчини або хлопця, що дарує ці квіти. це не так звично, як букет троянд, гладіолусів, тюльпанів або хризантем, а тому набагато цікавіше. правда, зі мною не всі згодні, але моя краща подруга думає так само, як і я.  а якщо опис то можна добавити в ромашки вдень пелюстки білі а ввечері розовіють

ми відповідаємо за тих, кого приручили, або іншими словами тих, кого тим чи іншим   прив"язали до себе, без їх вибору, без їх бажання. юрко хотів приручити каченят - тобто він став, сам того не усвідомлюючи, відповідальний за їх життя, а життя будь-якої істоти безцінне. він грався ними, як іграшками,   позбавленими душі, а насправді його душа була пуста. тося - милосердне дитя - здається зрозуміла це, вона сама хотіла бути на   місці каченят, прийняти їх страждання на себе. вона врятувала їх ціною дружби. та чи справжня дружба могла критись за темним серцем хлопчика? кожен побачить у цьому свій бік. може для когось інші - маріонетки, а приручине серце - лялька.