Сочинение про створеня свиту разказ на украинском

  як уже бог схотів посіять землю, так послав нечистого, щоб землі достав з моря. воно тоді не можна було, бо скрізь вода була. і сказав, щоб собі не брав землі, а щоб усю оддав богові, скільки дістане.а він там скільки достав, може, усю взяв, то оддав, а у роті собі сховав. а бог як посіяв землю, так у чорта в роті начала рости земля, начала рвать. а він де пирхав, так там болото стало, де пирхне — коняка; чхає і ригає — чоловік, кінь, собака, кіт. якось-то лукавий заспорився з богом, що вип'є всю воду і поїсть увесь пісок на землі. ото й почав пити воду та жерти пісок. коли напився він води та нажерся піску, то його страшенно роздуло, і він почав блювати: летить та блює, летить та блює. понаблював високі гори, болота. а коли його підпирало кілком під груди, тоді він падав на землю, качався по землі черевом, бився руками й ногами і ото там повибивав цілі долини і глибокі провалля. так лукавий спаскудив чудову божу землю горами та проваллями. і оті скелі та гори, які понаблював сатана, росли б бог-зна доки, та вже святі петро та павло, як ходили вони по землі, закляли їх. ото з тієї пори вони й перестали рости. ото ж після того господь посвятив землю і почав одпочивать після своїх трудів.      ***  з богом заспорився ідол. ідол став казати: — землю, яку ти зробив, таку саму і я проі таку саму зроблю, іно но схочу, то й зроблю,— так ідол каже.ото й почав ідол робити землю. це опуститься в море, аж на саме дно опуститься, вхватить землі в пащеку і з тею землею наверх. а море глибоке, поки-то вийде він наверх — вода геть вимиє землю з рота. не можна винести землі з собою. що не робив ідол, так нічого не є: поки вирине він з моря, то вода вже геть виполоскала землю з рота.допіру ідол до бога. каже перед богом: «так і так мені стається, не попаду з моря землі винести». «то-то,— казав господь,— винесеш землю з моря, оно скажи: «господи, благослови! »ідол промовив «господи, благослови», пуринув на дно моря, набрав землі і виніс її наверх. з теї-то землі пішли гори і каміння. що бог создав, те рівне, чисте, а вже що ідолове, так саме каміняччя — і гори, і всякі викрутаси. то ідол такого понаробляв.       як бог сотворив світ, постановив довершити своє творення чимось шляхотшишим і сотворив чоловіка . жив собі -в раю, та хоть мав усього по достаткам, то все за чимось банував. пізнав пан бог, чого банує — за жінкою, бачите! — і замислив йому сотворити жінку і зробити з неї і несподіванку. коли раз заснув, підсунувся до нього пан бог на пальцях, отворив йому груди, виймив з них одно ребро, положив за себе, а сам почав дірку в грудях залатувати. тим часом надбіг пес (занюхав осхаби-ну! ) і нім пан бог спостерігся, вхопив ребро та й втік із ним. бог пустився собаку доганяти, але собака розумний: до плота та й гон! через нього. ледве вспів пан бог злапати 'го за хвіст, але якось так потяг нещасливо, що хвіст лишився йому в руках, а пес з ребром уйшов.      що мав пан бог робити? адже не мав ще друге ребро і виймати! тому взяв і з хвоста собачого сотворив єву. тому-то у жінок таке волосся довге, як собачий хвіст.

ответ:

уже понад півтора століття поема і. котляревського "енеїда" не втрачає популярності серед українських читачів. і це не дивно, бо, узявши класичний твір римської літератури, котляревський зробив на основі цього сюжету справжню українську поему, сповнену гумору та героїзму.

за римською міфологією, еней був сином троянця анхіза і богині венери, який після загибелі трої довго мандрував, виконуючи волю богів, доки не зупинився в лаціумі. згодом нащадки енея заснували великий рим.

а от як починається "енеїда" котляревського:

еней був парубок моторний

і хлопець хоч куди казак,

удавсь на всеє зле проворний,

завзятіший од всіх бурлак.

і одразу — де той рим! наш, український парубок, веселий та трохи бешкетний, сміливий та кмітливий. і товариші його — хіба ж це греки? і пісні вони співають українські, і обід у них — "з салом галушки", "лемішка і куліш", і горілку та брагу п'ють вони, як справжні козаки. а боги поводяться, як дуже знайоме панство — скубуться, сваряться, ошукують один одного, не цураються хабаря (нептун за півкопи грошей погоджується припинити шторм).

еней та його друзі дуже схожі на тих стародавніх вояк із козацтва, що вміли добре поїсти та випити, кохалися з жінками, але й воювали відважно й так, наче мимохідь, без удаваної пишності, засновували міста.

коли еней і його воїни потрапляють до дідони, це наче козацька ватага після боїв відпочиває — танцює, їсть та п'є, ніби й одружитися ладні. але ось лунає "воля богів" або козацької долі — і ніщо їх не зупинить.