Будьласка,іть! твір на тему "що таке щястя"

Доволі часто ми чуємо такі слова: «тоді я був по-справжньому щасливий! » або «я щаслива, бо…» і багато-багато подібних висловів, таких звичних для нашого слуху. а що ж вони насправді означають? чи часто ми почуваємо себе щасливими? що робимо для цього? і що ж таке щастя взагалі? який стан ми звикли називати цим словом? кожен хоче бути щасливим. і кожен по-своєму визначає для себе щастя. мандрівний філософ г. сковорода вбачав його в самопізнанні та самовихованні.підґрунтям щастя, на його думку, є душевність, сердечність, простота, скромність, але не приниженість, і — що дуже важливо -уміння розуміти власні бажання і прагнення посісти гідне місце в житті, адекватне своїм здібностям. проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу й пізнати своє щастя. «шукаємо щастя по країнах, століттях, а ноно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих. нема його ніде від того, що воно скрізь. воно схоже до сонячного сяйва – відхи-ли лише вхід у душу свою», — писав філософ.отже, кожен із нас сам торує шлях до щастя і по-сноєму його розуміє. для одних – це матеріальний добробут. для інших особисте щастя невіддільне від щастя батьківщини. когось робить щасливим влада. а для когось, навпаки, підвищення, керівна посада – це халепа, бо до душі, наприклад, тиха лабораторія, де можна творити. нагато хто знаходить щастя у праці. щасливий художник, що дивиться на щойно створене полотно. щасливий коваль, який милується правильністю ліній свого виробу. щаслива дівчинка-першокласниця, що вперше виконала завдання на «відмінно»…а яким незрівнянним щастям є кохання! воно здатне надихати на подвиги й на творчість. пригадаймо, наприклад, новелу о. гончара «за мить щастя». останні дні другої світової війни, угорщина, раптовий потужний спалах почуттів між радянським солдатом і молодою угорською жінкою. спалах заборонений, бо ж вона заміжня. і трагічний, бо гине її чоловік, якому довелося втрутитися в ситуацію. любов тут самодостатня і самочинна, почуття не прислухаються до голосу розуму, до обставин. за це належить смертна кара, але мить щастя варта того, аби ні за чим не жалкувати.спалах щастя закоханої людини описаний і в оповіданні в. винниченка «момент». чоловік і жінка, які не мали спільного минулого й не матимуть спільного майбутнього, лише на один момент усвідомили, наскільки щасливими вони є, і понесли цей момент у серцях у свої подальші, нарізні, життя. «рішуче, я знав її, – ми десь жили разом. може, вона була колись веселою берізкою, а я вітром? вона тремтіла листям, коли я співав їй в тихий вечір пісню вітра? хто скаже, що ні? може, ми були парою колосків і близько стояли один коло одного? хто його зна, але я знав її давно-давно… щастя – момент. далі вже буденщина, пошлість» – ось як охарактеризує цей душевний стан письменник.скільки людей – стільки й шляхів до щастя. а про яке щастя мрію я сьогодні? вступити до вищого навчального закладу, вивчитися, займатися улюбленою справою, мати справжнє кохання… також хочу матеріального достатку, а ще мати вірних друзів… хочу, щоб мене поважали… я хочу так багато! і, здається, моє щастя в тому, що я хочу жити й радіти життю. своє міркування мені б хотілося завершити словами і. драча, які якнайповніше відображають суть цього невловимого, не пояснюваного, а проте такого потрібного почуття: щастя – це те, що було.щастя – не те, що буде.неба набрало в груди і гай-гай – одгуло.щастя – це те, що було.щастя – воно мана є.щастя — це те, що минає,як не минає зло.хай підминає погодащастя – жар-птиці перо,щастя – від бога нагодатворити добро!

Уже немає серед нас живих свідків тих страшних подій громадянської війни, того напруженого, багатого на героїчні подвиги часу. однак є свідчення літературні – гарячі й трепетні оповідання григорія косинки, які писалися по свіжих слідах життя. творче життя цього талановитого автора оберталося на загрозливу драму, яка трагічно завершилася 1934 року… час довів, що головним «злочином» письменника став його талант, який змушував об’єктивно писати про дуже суперечливе, насильницьке втілення в життя революційних ідей. у своїх художніх узагальненнях автор ішов від малого до великого: від психології факту до його філософії, відкриваючи драми й трагедії нашого народу, який віками наймитував на своїй землі. письменникові болять і рани бідності окраденого селянина, і месницькі дії заблуканого «бандита» та кров переконаного партійця, безпросвітніх спекулянтів і «вічних міщан». у його художніх узагальненнях чується відлуння шевченкових думок: «ви ж таки люди, не собаки! »перша збірка новел «на золотих богів» (1922 р.) та друга книжка «в житах» (1926 р.) засвідчили, що г. косинка поставав дедалі у своїй майстерності реаліста, розкриваючи загальнолюдські та моральні цінності своїх героїв, вирізняючи в пожовтневій долі свого народу три драми.першою була драма найбіднішого селянства, котре стало свідком революційної бурі та братовбивчої війни, і після всього не здобуло волі. а найтяжчий хрест несли страдниці-матері: у новелі «на буряки» мати зажурена над сонним сином-наймитом, бліда й безпомічна в і голодних дітей («в хаті штурми»), «стеряна з журби» за загиблими синами («на золотих богів»). в основі інших дум григорія косинки лежить гостродраматичний конфлікт героя з дійсністю. письменник говорить про одвічну біду, яка в різні історичні епохи не давала змоги українцям випростатися на повен зріст, об’єднатись у взаєморозумінні – це вияв дезертирства та отаманщини.третя драма нашого народу – це драма тих, хто віддав себе на олтар комуністичної ідеї. мета в комуністів була ніби благородна – покінчити з бідністю, але способи її досягнення вели до нових кривавих репресій. обдарованість г. косинки щедра та яскрава, його почерк своєрідний, гранично економний. жодного зайвого слова чи образу, а герої з-під його пера народжуються сильні й вольові, багаті й красиві душею, дійові й правдиві. у них гармонійно поєднуються працьовитість і врода з високою народною моральністю й розумом, з вірою в краще життя. а серце григорія косинки, яке боліло за свій народ, виносило в собі й подарувало нам прекрасні образи, що вже стали нашою історією.