Написать відгук до твору зачарована десна

Гей! ,толику ходи но з нами на річку!

Серед ланів, серед широкого українського степу в’ється гадюкою заринута у вічність стежка, невідомо, звідки вона бере початок, де її кінець. нещадно ллє дощ, краплини якого на обличчя двох людей, що прямують кудись. в одного дощ викликає неабияке задоволення: він радіє, наче дитина, підставляє долоні назустріч заливному дощеві, який змиє усякий бруд з душі та тіла. інший щось бурмотить під ніс, незграбно хлюпаючи по острівцях води.  так і більшість людей не бачить прекрасного ні в чому на життєвих перехрестях. а ось о. довженко бачив, і не тільки бачив, а й нас учив любити наповнене сонцем пшеничне колосся, людські гарячі руки, що зростили його, рідну землю, що наповнює нашу душу безсмертними соками життя. філософ від народження, він розуміє, що в природі усе доповнює одне одного, прагнучи якоїсь рівноваги, гармонії, краси. у «зачарованій десні» смерті бабусі протиставляється народження немовляти. один умирає, щоб дати місце іншому під сонцем. і знову йде дощ, наче перегортає чергову сторінку історі

Пісня душа народу.бо вона тендітна співуча мелодійна.на україні як співоча калина.в піснях наших минулих родичів різноманітні походи життя та багато іншого.