Типи листкорозміщення.​

Листкорозмі́щення — порядок розташування листків на стеблах, що відображує симетрію в будові пагона. Розрізняють: 1) спіральне, або чергове, листкорозміщення, при якому від кожного стеблового вузла відходить один листок (властиве більшості рослин); 2) супротивне листкорозміщення — у кожному вузлі сидять один проти одного два листки, при цьому взаємно перпендикулярно (у губоцвітих, бузку); 3) кільчасте листкорозміщення — від кожного вузла відходять три і більше листків (наприклад, у воронячого ока, елодії). Вертикальні лінії, які умовно можна провести через основи листків, що сидять один над одним, наз. ортостихами; спіральна лінія, умовно проведена через основи всіх листків, розташованих у проміжку між двома листками однієї ортостихи, наз. основною, або генетичною, спіраллю; сукупність листків на цій спіралі — листковим циклом, а кут між двома листками на горизонтальній проекції листкового циклу — кутом розходження. Спіральне листкорозміщення виражають математично у вигляді дробу, чисельник якого — число обертів осн. спіралі в листковому циклі, а знаменник — кількість листків у ньому або число ортостих на стеблі.

членистоногие не всегда были мелкими животными. среди вымерших трилобитов (один из классов членистоногих) встречались настоящие гиганты длиной до 3-х метров (эвриптериды). в классе насекомых, каменноугольном периоде, особи как минимум одного вида достигали метровой длины. возникновению более крупных организмов препятствовал хитиновый панцирь (экзоскелет). он не растягивается, препятствуя росту. растущая организация клеток вынуждена постоянно «линять» – сбрасывать старый панцирь и создавать новый, большего размера. это технически сложно и энергетически не выгодно. лишние затраты. гигантских трилобитов, в конце концов, вытеснили более экономные головоногие моллюски (осьминоги и кальмары). а крупных насекомых карбона заменили высшие позвоночные.