. Очень надо у меня контрольная! Написати твір на тему:" Гідніть та мужність-головні риси вдачі справжньої людини( За творами В. Нестайка, Я. Стельмаха, Л. Ворониної)​

На даний час на Землі проживає приблизно сім мільярдів людей. Вони вчаться, працюють, дружать. Але часто можна почути таке словосполучення як «справжня людина». Що ж означає цей вислів?

На мою в думку поняття «справжньої людини» входить багато дуже важливих для кожного якостей і рис характеру. По-перше, справжня людина повинна бути чесною та справедливою до всіх навколо. Така людина вміє до в складній ситуацій навіть тоді, коли з іншою людиною вона знаходиться в не дуже гарних стосунках.

Справжня людина вміє дружити: вона завжди відкладе себе та свої справи, щоб до другові, заступитися за нього. Для неї дружба завжди на першому місці. Така людина обов’язково має в собі такі риси характеру як хоробрість, мужність та відвагу. Якщо потрібно, вона завжди вступиться за того, кого ображають, навіть якщо прийдеться попасти під удар.

Справжній людині незнайомі такі слова як хитрість, злопам’ятність, недобросердність. Також ця людина завжди розуміюча, вона може увійти у чуже положення, піти на зустріч, коли цього потребує ситуація. Вона має свою думку, вміє ії відстоювати, але разом з цим вміє вислухати і думку опонента. Вона впевнена в собі, але при цьому не нагліє, та коли треба може бути скромною та тихою. Важливо відмітити, що вона завжди людяна та відноситься до інших якомога краще та людяніше. Вона не зобов’язана бути альтруїстом, але якщо потребується ії участь, завжди прийде на до , навіть якщо вона в конфлікті з цією людиною.

На жаль, не кожну людину можна назвати справжньою, бо зараз у світі багато людей, серед яких є як добрі, так і погані. Кожен повинен вміти розрізняти таких людей, а також виховувати в собі усі якості справжньої людини. Тут перелічені далеко не всі риси, присущі такій людині, насправді їх набагато більше, і я вважаю, що вони мають бути у кожному з нас!

Источник: Твір на тему Справжня людина

Объяснение:

Художественные средства:

1). Использование «говорящих» имен и фамилий: Простакова, Стародум, Скотинин, Вральман, Правдин Цыфиркин, Кутейкин.

Митрофан - найденный матерью, подобный матери; Тарас - приводящий в смятение.

2). Положительные герои гово­рят правильным литературным языком, их речь по­учительна; отрицательные герои используют про­сторечные слова, бранную лексику.  Простакова: "А ты, скот, подойди поближе. Не говорила ль я тебе, воровская харя, чтоб ты кафтан пустил шире Скажи, бол­ван, чем ты оправдаешься?"

Речь героев является средством их характеристики, она часто связана с фольклором: "Всякий женись на своей невесте", "Век живи, век учись", "Не хочу учиться, хочу жениться".

3) Каламбуры: еоргафия; вкусить блаженную кончину; заставляют себе рассказывать истории скотницу Хавронью. 4) Разрушение фразеологизма: Какова история. В иной залетишь за тридевять земель, за

тридесято царство.

5). Саморазоблачения героев:

Г-жа Простакова. Я могу письма получать, а читать их всегда велю другому.

Простаков (долго смотря) . Мудрено.

Скотинин. Я от роду ничего не читывал, сестрица! Бог меня избавил этой скуки.

Г-жа Простакова. С утра до вечера, как за язык повешена, рук не покладываю: то бранюсь, то дерусь.

Вральман: "Я савсегда ахотник пыл смотреть публик. Пыфало, о праснике съетутца в Катрингоф кареты с хоспотами. Я фсе на них смотру. Пыфало, не сойту ни на минуту с косел".

Тропы, стилистические фигуры:

1) Афоризмы:  В человеческом невежестве весьма утешительно

считать все то за вздор, чего не знаешь.

2) Эпитеты: друг сердечный; блаженную кончину.

3) Метафоры: лежа на сундуке с деньгами, умер, так сказать, с голоду. 4) Обращения: друг мой сердечный. И ведомо, батюшка. 5) Риторические вопросы: А извозчики-то на что ж? Каково это? 6) Риторические восклицания: Ах, мой батюшка!

Признаки сатиры и юмора:

1). Создание комических ситуаций: драка Простаковой со Скотининым, урок математики, "экзамен" Митрофана.

2). Алогизмы (высказывания героев, в которых нарушена логика), иронию и намёки.

3) Зоологизация: любовь Скотинина к свиньям; Вральман видит в Простаковых «лошаток». Таким образом подчеркивается низменность негативных персонажей.