Написати 12 порад головним героям твору з повісті Митькозавр з Юрківки

Уоповіданні "дорогою ціною" михайло коцюбинський, услід за тарасом шевченком, нечуєм-левицьким, опоетизував волелюбний дух трудящих україни. остап мандрика був вихований на оповіданнях діда, "який ходив у січ, а потім різав панів в умані". ті розповіді пробуджували в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал. остап не хотів змиритися з тим, що він, соломія, дід - не більше, ніж худоба в пана. він часто згадує, як катували сивого дідуся на стайні, як погрожував оббілувати і його самого пан. остап любив кожну стежечку, кожний горбочок рідної землі, але жити в неволі - гірше смерті. цією відчайдушністю у своєму прагненні до волі він нагадує козака голоту, миколу джерю, героїв шевченка.  та справжнім відкриттям в літературі було створення письменником образу жінки, не тільки покривдженої, стражденної, а й сильної, сміливої, здатної до боротьби за свою долю. "ваша соломія - то джерело під час то завдаток типу жінок, що уміють боронити себе", - так визначала цей образ відома громадська діячка того часу н. кобринська. щоб бути справжнім товаришем остапові, вона жертвує своєю красою, чудесними косами. засмучені очі соломії не з того часу нашу уяву. бачимо їх, коли з жахом стежить соломія за високими вогняними горами палаючих плавнів і в останньому відчаї кличе тяжко пораненого остапа; коли на човні разом з іваном готує напад на турецьких козаків, щоб звільнити свого коханого; коли чорна безодня дунайської води заховує ті  дорогою, найвищою ціною заплатила соломія за жадання бути вільною, гірку ціну дав за волю остап: все життя списане на спині, а половина душі навіки залишилася в дунаї. такий трагічний кінець оповідання ще раз підкреслює волелюбність українського народу, його прагнення будь-якою ціною добитися свободи.