1. Зранку Юркові добре дихалося, коли йшов стежкою.А через старий дубовий ліс;Б вздовж зеленого гаю;В біля широкої річки;Г селом.2. Юрко, прокинувшись вранці, радів, бо…А батьки подарували йому новий велосипед;Б випала можливість самому порибалити, не чекаючи батьків;В розпочалися літні канікули;Г можна було ще не вставати.3. У висловлюванні «Ліс на хвилю заслухався…». Є. Гуцало використав у творі художній засіб.А епітет; Б метафору;В порівняння Г повтор.4. Коли Юрко закинув вудочку в річку, то одразу на поплавку побачив…А муху; Б бджолу;В бабку; Г метелика.5. На думку хлопця, риба боїться, коли…А багато людей; Б хтось пропливає на човні;В річкою плавають качки; Г люди голосно розмовляють.6. Сидячи з вудочкою на березі річки, Юрко був незадоволений тим, що…А біля нього сиділа Тося; Б почав моросити дощ;В забув приманку для риби; Г прийшли хлопці з села… 7. Юрко приїхав із міста…А в гості до бабусі;Б на річку, щоб відпочити біля водоймища;В до лісу, щоб назбирати грибів, ягід;Г до друзів.8. Хлопець збрехав Тосі, що він з батьком спіймав…А крокодила; Б сома;В великого коропа; Г щуку.9. У пересувному зоопарку, який приїхав до міста, не було…А лисиць; Б крокодилів;В носорогів; Г левів.10. Риса характеру, яка притаманна Юркові…А доброта; Б улесливість;В чуйність; Г брехливість.11. Хлопці, з якими Юрко прибіг до річки, побачивши Тосю, почали…А підштовхувати каченят, підтримувати знизу долонями;Б глузувати з Тосі;В забирати каченят у дівчинки;Г шукати качку.12. Поки Юрко їхав у машині, то тільки про те й думав, що…А каченята залишились живими;Б Тося його образила;В Тося б до нього не підійшла;Г повернеться сюди наступного літа решите задания не сложные

походження давньогрецької драми і театру.

появі драми в греції передував тривалий період, протягом якого чільне місце займали спочатку епос, а потім лірика. всі ми знаємо багатий героїчний епос-поеми "іліада" та "одіссея", дидактичні (повчальні) епоси-поеми гесіода (vii ст. до н. ; це твори ліричних поетів vi ст. до н. е..

народження грецької драми і театру пов'язано з обрядовими іграми, що присвячувалися богам-покровителям землеробства: деметрі, її дочки корі, діонісу. такі обряди іноді перетворювалися в культову драму. наприклад, в місті елевсіні під час містерій (таїнств, на яких були присутні лише присвячені) влаштовувалися ігри, під час яких зображувалося одруження зевса і деметри, викрадення кори плутоном, блукання деметри в пошуках дочки і повернення кори на землю.

софокл брав участь і в державному житті, займаючи відповідальні посади. так, він був обраний стратегом (воєначальником) і разом з периклом брав участь в експедиції проти острову самоса, що вирішив відокремитись від афін. після смерті софокла співгромадяни шанували його не тільки як великого поета, але й одного зі славнозвісних афінських героїв.

шляхетні герої трагедій софокла тісними узами пов'язані з колективом громадян: -це втілення ідеалу гармонійної особистості, який був створений у роки розквіту афін. тому софокла називають співаком афінської демократії.

проте творчість софокла складно і суперечливо. його трагедії відбили не тільки розквіт, але і кризу, полісної системи, що закінчилася загибеллю афінської демократії.

грецька трагедія у творчості софокла досягає своєї досконалості. софокл увів третього актора, збільшив діалогічні частини комедії (епісодіі) і зменшив партії хору. дія стала більш живою і достовірною, тому що на сцені могли одночасно виступати і давати мотивування своїм вчинкам три персонажі. проте хор у софокла продовжує грати важливу роль у трагедії і число хоревтів було навіть збільшено до 15 чоловік.

з ім'ям софокла також пов'язане введення декораційного живопису.

витоки римського театру.

витоки римського театру і драми походять, як і в греції, до обрядовим ігор, багатим карнавальними елементами. такий, наприклад, свято сатурналій-на честь італійського божества сатурна. особливістю цього свята було "перевертання" звичних суспільних відносин: панове на час ставали "рабами", а раби-"панами".

одним із витоків римського театру і драми були сільські свята збору врожаю. ще у віддалені часи, коли рим являв собою невелику громаду лациума, по селах справлялися свята у зв'язку із закінченням жнив. на цих святах виспівували веселі грубуваті пісні-фесценніни. як і в греції, зазвичай зазвичай виступали у цьому два полухория, які обмінювалися жартами часом уїдливого змісту. зародившись ще при родовому ладі, фесценніни существалі і в наступні століття, і в них, за свідченням горація, знаходила відображення соціальна боротьба між плебеями і патриціями.

у ателлане діяли чотири постійних комічних персонажа: макк, буккон, папп і доссен. твердого тексту ателлани не мали, тому при їх виконанні відкривався широкий простір для імпровізації.

до народної драмі піднімається і мім. як і в греції, мім відтворював сценки з народного побуту, а іноді пародіював міфи, виводячи в блазнівському вигляді богів і героїв.