Як змінився Клим Джура протягом усього твору ТТБ

1.Боязливий, виходив із дому полохливо озираючись.

2.Не дуже злякався темряви прірви. Стало соромно за втечу від Кактуса. З легкістю дає обіцянки.

3.Набирається відважності.

4.Починає розуміти, що не можна порушувати клятви.

5.Проявляє догадливість та кмітливість.

6.Клим узяв відповідальність врятувати світ, тому використав усі засоби подолання страху.

7.Климу дуже повезло, бо синє створіння відволіклося на муху.

8.Не сподіваючись на до , почав діяти рішуче.

9.Спішить попередити друзів про наміри прибульців

10.Сумлінно виконує завдання, покладені на нього.

11.Відчуває радість перемоги, переборює страх

12.Усвідомлює, що треба узяти відповідальність за порятунок світу

13.Клим починає відчувати смак пригод

14.Усвідомлення того, що потрібно діяти швидко й упевнено.

15.Кмітливість Клима усім до .

16.Він відчуває, що стає впевненим у багатьох ситуаціях

риси характери сашка  справедливий співчутливий добрий чуйний принциповий самостійний вірний цілеспрямований «сіроманець» цитатна характеристика сашка — «сашко пройшов ліс, вийшов у поле, як почув стрекотіння вертольота: півколом, низенько над лісом він летів на сашка. сашко чи злякався, чи що, але сів на землю і прикрився портфелем»; «аби я був вовком…»;   «раптом сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину: а дубом хтось стояв! «піти глянути чи не завагався сашко. але вирішив: — чого це я стану його боятися? піду гляну»; —   «сашко вибрав підходящу для сіроманця нору, розчистив її трохи лопатою, нарвав пирію, настелив, ліг сам»; —   «одного дня сашко відкрив, що сіроманець сліпий»; — «так от ти який лизунчик, а ще сіроманець,— сказав сашко і погладив сіроманцеві шию, почухав під горлом»; —   «ти і не подумав тікати, бо ти у мене розумний, вовчику. пиріжка з печінкою хочеш? »; — «сашко вийшов у коридор, намацав татові валянки, вліз у них, наче провалився у воду, накинув кожушок, тихо прочинив і зачинив за собою двері»;   «сашко став на коліна, почав обмацувати темінь, наткнувся добряче лобом на ковадло, і вже сіроманець щімко задихав сашкові в обличчя. сашко обійняв обома руками вовка за шию». хлопчик сашко захоплюється сіроманцем. він вважає його чесною та справедливою твариною, яка не зробила нікому нічого поганого. навіть коли мисливці винищили його вовченят — сіроманець не помстився їм. тому сашко захищає його чесне ім’я перед батьком та чепіжним. але дорослі не розуміють хлопця, тому що для них вовк — хижак, якого треба впіймати. не знайшовши підтримки, сашко вирішує діяти самостійно. він є сіроманцю переховуватись у лісі та влаштовує втечу з сільського хліва, коли вовка таки впіймали в пастку. сашко вважає сіроманця кращим другом, він годує його, розмовляє з ним та проводить увесь з ним вільний час. коли вовк був змушений покинути ліс та переховуватись на полігоні, хлопчик дуже сумував за ним. навіть потоваришувавши з дівчинкою галею, сашко не забував про сіроманця. їхня зустріч після тривалої розлуки була дуже емоційною. хлопчик не зраджує своїй меті вилікувати вовкові зір. задля цього він навіть втікає з дому та подорожує кілька днів пішки, щоб дістатися до лікарні в одесі. йому все вдається, але останньої миті вовча натура бере верх і сіроманець втікає з лікарні, навіть не попрощавшись з кращим другом.