Скласты твир на тему:"Велыка таемныця самоствердження" Очен нада )))​

Український письменник андрій чайковський народився у 1857 році в м. самборі львівської губернії в родині дрібного чиновника. він рано залишився сиротою, але незважаючи на те, він прагнув до знань та змалку цікавився рідною історією та культурою україни. у гімназії а. чайковський очолив молодіжний гурток, та й під час навчання у львівському університеті він не загубив свого інтересу до життя українського народу. закінчивши університет, письменник пішов працювати адвокатом, а разом з цим займався просвітницькою діяльністю. під час національно-визвольної боротьби українського народу чайковський входив до складу уряду західноукраїнської народної республіки. з 1919 року письменник жив та творив у коломиї, а помер він у 1938 році від тяжкої хвороби. а. чайковський – видатний український прозаїк. під час своєї творчої діяльності він написав багато романів, повістей та гуморесок, вагома частина яких була на історичну тематику. найвідоміші з його творів – “олюнька”, “сагайдачний”, “козацька помста”, “сонце заходить”, і звичайно ж, “за сестрою” – були надруковані не тільки в україні, але й у австрії, чехії, сша, польщі і канаді. чим же мені особисто сподобався і запам’ятався головний герой повісті а. чайковського «за сестрою» павлусь? коли я читав цю повість, мені здавалося, що переді мною постає не звичайний хлопчик, а богатирський герой з раніше читаних мною українських дум. незважаючи на те, що павлусю було лише п’ятнадцять років, в повісті він так часто потрапляв, а потім вибирався з таких ситуацій, з яких, здавалося б, звичайному хлопчику було вибратися не під силу. зрозуміло, що а. чайковський у своєму творі значно перебільшує павлусеві можливості, але цим збільшенням він намагався довести своїм читачам, що саме такий герой, в якому втілені кращі риси українського народу, і є окрасою історії україни. читаючі твір, так захоплюєшся вчинками павлуся, що вже через деякий час перестаєш помічати перебільшення, а образ цього хлопця викликає особливу симпатію, хочеться наслідувати риси цього хлопця та бути на нього схожим. читаю, як павлусь вирушає в небезпечні далекі мандри на пошуки сестри, яку він щиро любив, і дивуюсь його сміливості та самовідданості. ні повна невідомість у майбутньому, ні лихі часи, не зупиняють молодого героя, бо його надихають така ж сміливість і рішучість старших співвітчизників павлуся – запорізьких козаків. насамперед, хлопець намагається довести собі, що він гідний їх, гідний їхніх подвигів, які вони здійснювалися під час захисту рідної землі від монголо-татарських набігів. а. чайковський не ідеалізує свого героя, але наділяє його такими рисами характеру, за які його не можна не полюбити. ці риси – найкращі риси української молоді, втілені в образі одного героя. щодо мене особисто, то я перш за все схиляюсь перед патріотизмом павлуся та його присягою на вірність рідному народові і рідному краєві, яка звучить не на словах, а у внутрішніх монологах персонажу. до того ж, мені дуже імпонує щирість та м’якість душі хлопця, теплота та ніжність його почуттів до сестри. навіть те, що павлусь наче б то поступається своєю совістю і вдається до хитрощів та обману татарського воїна, який бажав повернути його до двору сулеймана, з легкістю можна виправдати. цей обман викликаний прагненням хлопця будь-що вижити для того, щоб здійснити головну у своєму житті мрію – знайти сестру ганнусю и визволити її з неволі. цій благородній, на перший погляд нездійсненій меті, були підпорядковані усі вчинки павлуся і вся його поведінка, доки не відбулася довгоочікувана зустріч з сестрою. для мене павлусь назавжди залишиться відважним лицарем і героєм, він надовго мені запам’ятається, бо схвилював мене щирою любов’ю до рідної землі і до своїх близьких, своєю самовідданістю до глибокою душевною чистотою.