Твір на тему сміливий вчинок​

Объяснение:

Давні корені мають українські думи. Вони доносять до нас спогади народу про героїчне минуле України та відданих рідній землі героїв. Одним із таких чудових творів, який зберігся до наших часів, є «Дума про Марусю Богуславку». Мені дуже сподобався цей твір, особливо образ головної героїні — Марусі Богуславки. Він видався мені цікавим і неоднозначним.

Доля Марусі була трагічною, як і доля багатьох українців періоду татарської навали. Українських дівчат часто забирали у неволю, і все життя вони змушені були служити загарбникам. Однією з таких дівчат і була Маруся Богуславка, серце і душа якої належали рідному краю і народові. Адже не забула вона християнських свят і «святий празник, роковий день Великдень». Побачивши в темниці сімсот козаків, які перебували у неволі вже тридцять років, дівчина вирішила до їм. Спочатку вона нагадала їм про велике свято на їх рідній землі. Козаки засмутилися і почали проклинати бранку. Але Маруся пообіцяла випустити їх на волю. Отримавши ключі від свого пана, вона відчинила темницю і звільнила козаків:

заклик-рефрен «відкрити двері» вказує на пристрасне бажання, прагнення, прийняття, сильну потребу, тягу до революції-нареченій. його повторюваність є різновидом навіювання, створення мимовільного, асоціативного відчуття зображуваного. комплексно ландшафт виглядає так. у церкві (вказівка на «хорали» - рід релігійних співів латинською мовою в католицьких і протестантських церквах) перед вівтарем стоїть молодий, який пристрасно чекає свою наречену для здійснення шлюбної церемонії. молодий або хтось інший (той же автор) закликає відчинити двері храму, оскільки наречена з'явилася, стоїть за дверима і готова підійти до молодого. в очікуванні молодий всі завмирає на найвищій точці напруги, і в першу чергу завмирає молодий («очі, і»).наречена з'являється, і жахливих наслідків її появи є горобина ніч (літня грозова ніч - символ грозного наростання чого-те, тривоги, втрати і смерті), закривавлені шляху (образ кривавої весілля, весілля крові нагадує створену приблизно в цей же час п'єсу «криваве весілля» іспанського поета і драматурга федеріко гарсіа лорки, в якій в ході весілля це свято також перетворюється в страшну різанину) і незвичайний дощ, який невыплаканными сльозами (сльози - символ плачу, скарги і втрати, тим паче невиплакані - ті, які ще мають виплакатися або і зовсім невиплакані) і тисячами (наприклад, в контексті біблії це слово вказує на події кінця світу і божого суду). отже, граничний идеализирование революції 1920-х в лірику тичини об'єднано з визнанням катастрофічності її наслідків для української нації.