Що влаштували хлопці за твором Нестайка ​

тема трагічної жіночої долі намітилась уже в ранній творчості молодого тараса шевченка, і зрештою вона посіла одне з найважливіших місць у його «кобзарі». звичайно, що проросла ця болюча тема з трагічних обставин особистого життя поета. перед його очима повсякчас поставала злощасна доля матері-кріпачки, що «…молодою у могилу нужда та праця положили», раннє сирітство, нужденні поневіряння самого тараса, безталанне наймитування рідних сестер, що «…в наймах виросли чужих, у наймах коси посивіли». «такого полум’яного культу материнства, — стверджував максим рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу». глибоко нещасний в особистому житті, шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері. перед нею він схиляв голову, «мов перед образом святим».жіноча недоля для т. шевченка — це передусім соціальна трагедія, всенародне лихо, породжене кріпацькою сваволею. образ нещасної, закріпаченої жінки поет носив, «наче цвяшок у серце вбитий». цей зойк душі, крик зраненого серця вилився пекучим гнівом до панів-лиходіїв, які топтали жіночу гідність, плюндрували жіночу красу, розпинали материнську радість.знедолена жінка-рабиня стала постійним супутником шевченкової поетичної музи. оповиту ніжною любов’ю і ласкою, він проніс її, страдницю, крізь усе своє творче життя, віддав їй величезну наснагу свого таланту, підніс до високих художніх узагальнень.у ранніх «причинна», «тополя», «утоплена» жіночі постаті виписані в романтичному плані, оповиті ліричним серпанком народної фантазії.