Хто в пісні про гайавату характеризується як хвалько, оповідач історій​

Сьогодні ми помандруємо до загадкового, далекого від нас материка — Північної Америки. Із давніх-давен там жили різні племена — полювали, рибалили, вирощували врожаї, вільно користувалися всім багатством природи, інколи воювали. Деякі з них (майя, ацтеки) досягли високого рівня цивілізації. Алей інші племена мали свої казки, легенди, у яких висловлювали свої уявлення про світ, мрії та сподівання.У XV столітті європейці відкрили для себе Новий Світ — Америку — і почали її освоєння, часто на шкоду місцевому населенню, витісняючи його з корінних місць і одбираючи його багатство. Із різних кінців світу до Америки приїхало безліч поселенців у пошуках щастя й достатку. Поступово виросли великі міста, склалася американська нація — ділова, підприємлива, інколи навіть безжалісна, коли щось загрожує її благополуччю. Стала розвиватися і своя культура, адже талановитих людей тут ніколи не бракувало. Кращі представники літератури мріяли про те, щоб Америка досягла в духовній сфері таких же успіхів, як і в економіці, політиці, господарстві. Серед них і славнозвісний поет Генрі Водсворт Лонґфелло

Объяснение:

«однажды в июне, в сумерках, после дождя, когда всюду тепло, и туман, и немножко грустно, в лесу, под маленькими ёлочками, где мох, завёлся гномик. ведь уже давно известно, что гномики появляются сами по себе от тумана, сумерек, тепла и моха, и грусти. об этом писали в журнале «волшебные известия» за позапрошлый год. там так прямо и написано, по-научному: туман + сумерки + тепло + грустно = гномик. только не надо пытаться завести гномика у себя дома…»