Які нові риси в розвитку сільського господарства зявилися на початку 20 ст

Розвиток ринкового господарства в Східній Україні у пореформений період. Стабілізація фі­нансово-кредитної системи. Столипінська аграрна реформа. Особливості економічного роз­витку західноукраїнських земель

Основною рисою економічного життя в пореформений період став бурхливий розвиток ринкового господарства. Реформи 1860—1870-х років відкрили широкий шлях новим соціально-економічним відносинам, дали можливість утвердитись їм як пануючій системі. Саме ці реформи дозволили зламати феодальні відносини, завершити промисловий переворот, сформувати ті соціальні групи, які притаманні ринковій економіці. Залишки феодальних відносин, що зберігалися в сільському господарстві, утруднювали розвиток ринкових відносин, які все-таки поступово завойовували позиції як у селянських, так і в поміщицьких

господарствах.

Високі викупні платежі, податковий тягар, який несли селяни (із загальної суми податків 94% складали ті, котрі стягувалися з селян), різко збільшили грошові потреби селян, що в свою чергу призводить до збільшення частини товарного продукту, який вироблявся в селянському господарстві, тобто до зростання товарності селянських господарств. У свою чергу цей процес прискорює інший — диференціацію останніх, поділ на заможні та злиденні селянські господарства. Серед зубожілих селян формується ринок робочої сили, який забезпечує не лише сільське господарство наймитами, але й промисловість вільнонайманими робітниками, що сприяє розширенню внутрішнього ринку. Не менш важливим наслідком диференціації, який впливає на місткість внутрішнього ринку, є також і формування верхньої верстви — так званих куркулів — господарство яких носить яскраво товарний характер, а самі вони стають стабільними споживачами сільськогосподарських машин, добрив, більш якісного насіння, елітної худоби тощо.

Помітні зміни відбуваються й у поміщицьких господарствах. Після відміни тимчасовозобов’язаного стану (1881 p.), значна частина поміщицьких господарств так і не змогла пристосуватися до нових умов, і вони змушені були закладати маєтки в кредитних установах або продавати їх. Цe становище ще погіршується у зв’язку зі світовою аграрною кризою 1870-х років, коли різко впали світові ціни на збіжжя через надходження на європейські ринки дешевого американського хліба. В цей період лише в Україні в руки селян через Селянський поземельний банк (створений у 1882 p. для скупки поміщицьких земель з метою наступного продажу їх селянам) перейшло близько 4 млн десятин землi. Якщо в 1877 р. дворянам належало 16 млн десятин, то в 1902 p. — лише 12,2 млн десятин.

Объяснение:

внутренняя политика павла 1 была посвящена решению двух вопросов: крестьянского и дворянского.

крестьянский вопрос решался введением крепостного права в южных губерниях в 1796 году, запретом торговать безземельными крестьянами на торгах в 1797 году, ограничением барщины в 3 дня (рекомендательный характер), запретом на продажу украинских крестьян.

дворянский вопрос решался возобновлением телесных наказаний для дворян, отменой петиций царю, запретом собраний в губерниях, прекращением записи в гвардию с рождения, увольнением 10 тысяч солдат. при павле 1 дворяне вновь несли реальную службу в гвардии.

внешняя политика павла 1 характеризуется участием россии в антифранцузской коалиции и сближением с францией против австрии и . это сопровождалось несколькими мероприятиями: отказ от войны с францией в 1796 году, стал покровителем мальтийского ордена в 1797 и создал зону российского влияния на мальте, в 1798 году начал войну с наполеоном во франции, потому что тот захватил мальту, в 1799 году сближался с францией против австрии и , и в 1801 году отдал приказ о походе на индию, но в том же году был совершен дворцовый переворот и престол занял его сын александр 1.

что касается оценки деятельности павла 1, то он являлся одним из самых противоречивых и непредсказуемых правителей в . его действия были обусловлены личными притязаниями, например, ненависть к дворянам, потому все его действия были лишены логики.