Які території України є найбільш урбанізованим і чому ?​

Найбільш урбанізованими областями є східні області України: Донецька (90,4%), Луганська (86,5 %), Дніпропетровська (83,5 %), Харківська (79,7%), Запорізька (76,6%).

Объяснение:

Соціально-економічний розвиток суспільства, індустріалізація, зміни в структурі праці зумовлюють зростання концентрації населення в містах. За 1940-1991рр., наприклад, кількість міських жителів України зросла з 14,0 до 35,1 млн осіб, тоді як кількість сільського населення скоротилася з 27,0 до 16,8 млн осіб. За період 1992-2007рр. під впливом депортації кількість міського і сільського населення скоротилася: міського до 31,7 млн осіб (на 10%) та сільського до 14,7 млн осіб (на 13%). В багатьох містах скорочується кількість населення. Цей процес особливо посилився в остання роки внаслідок від’ємного помітного приросту і помітним скороченням зайнятості. Це, насамперед, міста і селища міського типу в промислово розвинених східних регіонах України, що вичерпали (або вичерпують) можливості свого економічного зростання, а також міські населення причорнобильської зони.

Регіональна економічна і соціальна географія світу є складовою суспільної географії і у своїй еволюції пов’язана з розвитком багатьох суміжних наук:

- фізичної географії, інформація якої необхідна для господарської оцінки природних умов і ресурсів, аналізу їх раціонального використання. Цей зв’язок найяскравіше виявляється у країнознавчому аспекті, який, характеризуючи окремі регіони і країни, має виняткове значення в дослідженні тектонічної будови території та районів видобування корисних копалин, кліматичних умов та типів ведення сільського господарства, географічного положення та найбільш розвинутих видів транспорту тощо;

- економічної теорії, напрацювання якої мають для регіональної географії загальнотеоретичне значення;

- галузевої економіки, яка, вивчаючи умови виробництва, розвитку та організацію окремих галузей господарства, досліджуючи їх техніко-економічні особливості, принципи і фактори розміщення, з багатьох питань контактує з регіональною економічною і соціальною географією світу;

- країнознавства, яке систематизує різноманітні дані про природу, населення, господарство, культуру, соціально-політичну організацію країн світу і становить основну фактажу базу для регіональної економічної і соціальної географії характеризуючи головні особливості регіонів і країн світу;

- географія світового господарства, що є теоретичною базою комплексної характеристики господарства регіону, розміщення його продуктивних сил, основних зовнішньоекономічних зв’язків тощо;

- статистики, використовуючи її дані з метою географічного аналізу;

- демографії, етнографії, географії населення, соціологічних досліджень населення, в тому числі щодо умов його життя, відтворення, трудової діяльності та відпочинку;

- політичної географії, рекреаційної географії, географії сфери послуг та інших прикладних географічних наук;

- економічної картографії. Економічна карта є органічною частиною та інструментом економіко-географічного дослідження будь-якої території, а також його результатом.

Завдяки тісним міждисциплінарним зв’язкам регіональна економічна і соціальна географія світу постійно поповнює свій теоретичний та методичний апарат новими досягненнями інших галузей науки, водночас збагачуючи їх своїми теоретичними положеннями, поняттями, методичними прийомами тощо.