Що стосується перебування Лесї Українки в Єгипті

Зацікавлення Лесі Українки Північною Африкою випередили на довго її особисте перебування в Гелуані впоблизу Каїру в 1909-1910 роках. Вже в її популярній „Історії близького Сходу” присвячено багато уваги історії давнього Єгипту. Перешукуючи історичні джерела, вона натрапила на різні цікаві теми для літературного опрацювання. Так у поемі Сфінкс, написаній 24 липня 1900 р., Леся Українка відтворює походження славної скульптури невідомого „раба”, що приковувала увагу поетів і мислителів, які надаремне намагалися відкрити таїну Сфінкса, містичне ймення, таке „таємне, як сама потвора”.

Вже наступного дня, 25 липня 1900 р., написала Леся Українка іншу поему, Ра-Менеїс, присвячену „гордій єгипетській цариці, дочці фараонів”, що, не зважаючи на те, що була похована за повним єгипетським ритуалом, забальсамована й прикрашена коштовностями, — через випадок із її саркофаґом при перевезенні його „мусіла в землю вернутись” і безслідно пропала...

Поетка постійно цікавилася Єгиптом. В 1904 р. вона почала писати цикл під загальною назвою „Єгипетські барельєфи”. Одна з поем того циклю „Напис в руїні” подає дуже цікаву поетичну антитезу — прагнення невідомого єгипетського володаря жити вічно в написі на камені та втрату його імени для нащадків; „хто збив той напис, — чи сперечник-владар, чи просто час потужньою рукою”.

активами  акванит  ватикан витамин манатки мантика миканит  акмит актив атман  ватка камин канат макни манка накат нитка такин тимин тимка амин вами вант вата вика вина вини винт вник иван икта инам инка   итак кава  кама  кант квит киви  маки мина мини наим нами нива ника ники ними танк твин тина тмин