Чи знайшли ви серед віршів Верлена той, який би відповідав вашій душі?

«ТАК ТИХО СЕРЦЕ ПЛАЧЕ...» (1874)

Вірш «Так тихо серце плаче...» належить до циклу «Забуті арієти» зі збірки «Романси без слів». І назва збірки, і назва циклу підкреслюють особливість віршування Верлена, яке надзвичайно влучно втілилося у формулі «найперше — музика у слові...» Арієта — це музичний термін, невелика арія, проста за викладом і пісенним характером мелодії. Такі ж вірші Верлена з цього циклу: невеликі за обсягом, можуть навіть здаватися надто простими, водночас нагадуючи знайому до болю мелодію, яку співає душа.

«Так тихо серце плаче...» — одна з найкращих і найвідоміших поезій Верлена. Як і багато символістських шедеврів, вона створює настрій, вимальовуючи знаменитий верленівський «пейзаж душі»: у місті починається дощ, а разом з ним починає плакати й серце. Поет не створює жодного зорового образу. Ми лише чуємо, як ніжно шумить дощ по дахах, по листю. Ніяких різких звуків, це ніби примушує ліричного героя прислухатися до свого серця, до того нестерпного суму, що охопив його. Звідки взялася журба «в осиротілім серці»? Відповіді на це запитання немає. Просто в місто прийшов дощ:

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить!

Переклад М. Рильського

Душа ліричного героя, а з ним і читача (хіба в нас серце не завмирає від безпричинної туги, коли ми іноді чуємо, як шелестять краплі доіцу?!) зливається воєдино з природою. І вже незрозуміло, що чому передувало: чи то серце почало плакати, бо в місто прийшов дощ, чи то задощило через нестерпний сум на душі... У цьому вірші немає несподіваних метафор, складних символів і блискучих епітетів. Образи, які є в ньому, важливі не своїми предметними значеннями, а тими сенсами, асоціаціями, що їх навіюють певні настрої. Використання дієслів теперішнього часу допомагають письменнику «вирвать мить із плину часу» (В. Вордсворт) і тим самим розчинитися у вічності, адже дії немає, бо немає ані минулого, ані майбутнього:

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче.

Переклад М. Рильського

Водночас іменники й прикметники: «тужлива мить», «осиротіле серце», «зрада», «утрата», «журба», «нестерпний сум» мають спільне значення туги й болю. Та й дощ, який з найдавніших часів у літературі є алегорією сліз, плачу Бога й природи, підкреслює загальний меланхолійний настрій.

Поль Верлен — неперевершений майстер звукопису. Алітерація та асонанси в його вірші відіграють не меншу, а можливо, навіть і більшу роль, аніж змістове наповнення слів. У цьому вірші Верлен демонструє також віртуозну поетичну техніку, адже ритм поезії створюється повторами на різних рівнях тексту. Це обрамлення, коли останні слова першого й останнього рядків строфи повторюються, римування (а б а а), однорідні члени речення (синтаксичний повтор): «ні зради, ні утрати»] «без гніву, без любові, без ревнощів, без дум». Усе це створює ефект безкінечного руху по колу, що не має ані початку, ані кінця й напрочуд вдало збігається з монотонним ритмом дощу, який стає «пейзажем душі» ліричного героя

Объяснение:

на урале добывают огромное количество самых разнообразных полезных ископаемых и этому изобилию есть геологическое объяснение. ведь урал - старые горы, но после своего почти полного разрушения оно вновь испытали поднятие и глубинные слои породы, богатые полезными ископаемыми поднялись к поверхности. на урале добывают руду черных и цветных металлов - магнитные железняки, медные руды, есть в этом регионе месторождения золота и даже платины. добывают на урале и руды алюминия - бокситы. из неметаллических минералов уральские горы богаты асбестом, тальком, магнезитом, слюдой, доломитом. ну а про драгоценные и полудрагоценные камни, уральские самоцветы, знают наверное все - это малахит, аметист, изумруд, топаз, яшма, александрит, турмалин и многие другие. есть на урале каменный уголь, нефть и конечно газ.нужно это знать