Вiдтворiть ланцюжок основних подiй у повiстi I. Нечуя Левицького
Кайдашева сiм'я

І частина

Хата Омелька Кайдаша стоїть у селі Семигори недалеко біля Росі, в старому садку. Голова сімейства у чистій сорочці майструє біля повітки. Біля нього працюють його два сини. Лаврін більш привітний, але Карпо теж високий та ладний. Хлопці обговорюють дівчат. Лаврін хочу пошлюбитися з дівчиною "гарною, як квіточка, червоною, як калина в лузі, а тихою, як тихе літо". Карпо ж хочу за дружину взяти дівчину "кусливу, як муха в івку". Тож молодший брат каже старшому засватати Мотрю, яка старша дочка Довбиша, а він і радий про неї думати. Далі Кайдашиха кличе усіх до столу.

II частина

Старший син Кайдаша Карпо бачиться з Мотрею. Все так, як він хоче, – вона вродлива й за словом до кишені не лізе. Йому припав до душі її норов та вмінням постояти за себе. Тож батьки таки засватали Мотрю та Карпа.

III частина

Карпо вінчається з Мотрею. Родини зробили гучне весілля. Мотря приходить у дім Карпа невісткою й Кайдашиха одразу зранку почала керувати нею. Вона будить невістку й прикидається хворою. Мотря повинна була виконувати всю хатню роботу, поки Кайдашиха відлежувалася й брехала, що їй погано. Вона розмовляла з невісткою єлейним голосом та весь час робила зауваження. Мотря не витримує цієї ситуації й починає сварку, адже вона "не з таківських, щоб комусь покорятись".

ІV частина

Кайдашиха у шинку жалілася односелицям на невістку, а вони не вміли тримати язика за зубами й Мотря все дізналася. Й відтоді невістка демонструвала свій норов. Свекруха сварилася з нею, бо Мотря пряла окремо та ховала все у свою скриню. А ще невістка докоряла Кайдашисі, що працює більше за неї. Жінки зчинили гамір, на який збіглися чоловіки. Молодшого сина Лавріна це розсмішило, а Кайдаш розсердився, адже не можна сваритись у святу п'ятницю. Це не до й вони далі кричали. Старший син Карпо підтримав свою дружину Мотрю та сказав батькові, щоб той виділив для їхньої молодої сім'ї окрему хату. Далі син побився з батьком й ще довго продовжувалася колотнеча в хаті Кайдашів.

V частина

Молодший син Кайдашів Лаврін знайомиться з Мелашкою. Він вважає її найвродливішою, а вона ще й до того лагідна та сором'язлива. Дівчина мешкає в старій маленькій хаті в сусідньому селі, адже сім'я Балашів дуже бідна. Для Лавріна це не проблеми, він проводить дівчину додому та домовляється про зустріч. Далі хлопець каже старшим Кайдашам про Мелашку й вони в неділю їдуть на неї подивитися. Маруся Кайдашиха занадто нарядно вбралася, адже розчаровується, коли бачить, куди її привезли. Западинці, у яких жили Балаші, Кайдашиха просто зненавиділа, а до сватів та нової невістки поставилася гордо.

VІ частина

Мелашка звикла до вбогої батьківської хати, тож дім Кайдашів видався їй раєм. Спочатку вона не помічала нездорову атмосферу в домі, як свекор п'є, а свекруха свариться та неприязна до іншої невістки Мотрі. Згодом Мелашка все побачила без рожевих окуляр. Кайдашиха не любила бідності, а відповідно Балашів, батьків Мелашки, й саму дівчину. Маруся Кайдашиха витримала без скандалів лише тиждень після шлюбу Лавріна і Мелашки. Дівчина відчула на собі весь гнів старої баби. Мелашка могла спокійно жити дуже рідко, тільки тоді, коли тікала до своїх батьків.

VII—VIII частини

Мелашка відчувала себе у пеклі, адже не могла протистояти Кайдашисі, як це намагалася робити Мотря. Тож дівчина вирішує йти разом із сусідкою на прощу до Києва. Вона не хоче повертатися додому – лишається там. Лаврін кохає дружину й вирушає на її пошуки разом з Кайдашихою. Вони повертають Мелашку, а свекруха стає трішки добріша. Далі Мотря та Кайдашиха знову сваряться, а їхні крики знову зачіпають всіх членів сім'ї, тож Кайдаші ще довго не можуть примиритися. Раптово старий Кайдаш вмер. Він п'яним йшов через греблю й впав у воду, де й потонув.

IX частина

Кайдашева сім'я не можна дійти злагоди через усілякі дрібниці. Ніхто не може їх примирити. Тут не мають влади ні священники, ні сусіди. Одна з причин ворожнечі – грушка, за яку вони билися кілька років, поки дерево не всохло.

Читая произведение, мы стараемся понять, как оценивает героев рассказчик, но нельзя приписывать свою точку зрения рассказчику, а с другой стороны, необходимо видеть, когда рассказчик использует плавающую точку зрения, т. е. в его словах выражается точка зрения героя или одновременно и рассказчика. так, в эпизоде смерти андрия необходимо различить точку зрения автора, рассказчика и героя. «как хлебный колос, срезанный серпом, как молодой барашек, почуявший под сердцем смертельное железо, повис он головой и повалился на траву, не сказавши ни одного слова» . часто эти слова приводят в доказательство того, гоголь сочувствует андрию. но вдумайтесь, чьими глазами показано это событие? - тараса, и его отношение выражено. это тарас в последний раз смотрит на сына, а рассказчик не сочувствует андрию, он жалеет о нём, жалеет вместе с тарасом: «остановился сыноубийца и глядел долго на бездыханный труп. он был и мёртвый прекрасен: мужественное лицо его, недавно исполненное силы и непобедимого для жён очарованья, всё ещё выражало чудную красоту… » это тарас любуется своим сыном «- чем бы не казак? – сказал тарас, и станом высокий, и чернобровый, и лицо как у дворянина, и рука была крепка в бою! пропал! пропал бесславно, как подлая собака» . те, кто говорят о сочувствии автора андрию, забывают, что слова «пропал казак» впервые были сказаны рассказчиком в 6 главе, задолго до того, как андрий был убит: «и погиб казак! пропал для всего казацкого рыцарства. < …> украйне не видать тоже храбрейшего из своих детей, взявшихся защищать её. вырвет старый тарас седой клок волос из своей и проклянёт и день и час, в который породил на позор себе такого сына» . и нет авторского осуждения в страшном слове «сыноубийца» , а есть суровое указание на то, что тарас принял тяжелейшее решение: «я тебя породил, я тебя и убью» . что в этих словах, какие чувства? по-разному можно ответить, но слышен и стыд, стыд за андрия перед своими товарищами, стыд – истинно человеческое чувство.