Нужно написать рекламу-стих для подушки валик .

Подушка, подушка.

Лежишь ты под ушком…

Под Вариным ушком,

Под ушком Андрюшки…

А этой вот ночкой

Гляжу, ты — под щёчкой!

Под дочкиной щёчкой…

Под щёчкой сыночка…

Тогда ты, подружка,

Совсем не подушка.

Тогда ты — подЩЁЧКА!

Подщёчка — и точка!

Моя подушка, добрая подружка

Давай тебя я нежно обниму

И что-то тебе на ушко

Принадлежишь ты, мне лишь одному

Я сладко засыпал в твоих объятьях

Ты мой свидетель радости и слез

Ты надевала с рюшечками платья

Я уплывал с тобой в долину Грез

Тебе… я доверял мои печали

Свидетелем ты тайн моих была

С тобой мы вместе к звездам улетали

А если нет, то ты меня ждала

Лишь ты со мной бессонницу делила

Дарила мне сюжеты и стихи

И та, которая меня любила

Оставила тебе свои духи

Ты мне, моя любимая подружка

Не изменяешь, вот уж сколько лет

В шелка и бархат разодетая подушка

Ты мой причал. Привет тебе, привет!

Свои секреты как подружке

Ты этой доверяй подушке,

Чтобы сбываться лучшим снам,

Дарю ее, как талисман.

Объяснение:

Характеристика образу Корделії в трагедії Шекспіра «Король Лір»

хоча вона з'являється лише в першій, а потім; у останніх сценах трагедії. У ній автор утілив кращі людські якості. Стримана, строга до себе і іншим, дівчина; ненавидить брехню і лицемірство. Вона чиста душею і благородна, розумна, щира і смілива. І тільки засліплення гнівом не дозволяє Лиру побачити цього, коли він, примхливо піддаючи своїх дочок «ритуалу лестощів», примушує і Корделію змагатися в славослів'ї, «щоб заручитися долею більше, ніж сестри». Відповідь її правдива і по-житейски мудрий: «…Ви дали життя мені, добрий государ, ростили і любили. У вдячність я тим же вам плачу: люблю вас, шаную і слухаюся. На що подружжя сестрам, коли вони вас люблять одного ? Напевно, коли я вийду заміж, частина ніжності, турботи і любові я чоловікові передам. Я у брак вступати не стану, як сестри, щоб любити батька».

Союзником Корделії і істинним другом короля Лира був Кент. Тут доречно нагадати учням пічну істину, що у всі часи справжніми друзями вважали тих, хто не лише міг до в скрутну хвилину, по умів застерегти від помилкового кроку, і, якщо потрібно, то і сміло засудити помилки друга. Такий в трагедії Кент. Яка відвага, яка гіркота і яка мудрість в його шарував х: «Кент буде грубий, поки Лір безумний. А ти як думав, навіжений старий? Що поряд з лестощами замовкне відвертість? Ні, чесність більше ще потрібна, коли монарх впадає у безрозсудність. Не віддавай престолу. Подави свою гарячність. Я ручаюся життям - Любов Корделії не менше їх. Зовсім не знак бездушья мовчазність. Гримить лише те, що порожньо зсередини».

Будучи вигнаним, він, не без відома Корделії, проникає до короля і, змінивши зовнішність, супроводить його пе.чде, всемірно захищаючи і оберігаючи старика. Він залишається відданим своєму панові, але в його відданості немає нічого холопського. Це відданість друга : адже завжди і в усіх вчинках Кента відчувається самостійність, сила нулі, сміливість, прямодушність, непідкупність, самовідданість.