Що означає назва: "Угорщини"​

Назва країни Угорщина  походить від булгарсько-тюркського етноніму оногури, можливо тому, що угорці (мадяри) були сусідами або союзниками імперії оногурів у VI столітті. Назва цього племінного союзу походить з давньотюркської і означає 10 племен, або 10 стріл. Префікс -h у багатьох мовах (Hungarians, Hongrois, Hungarus тощо) був доданий пізніше. Він був перейнятий від імені напівкочового племені гунів, що деякий час жили в районі нинішньої Угорщини, і, згідно з середньовічним легендами, були предками мадярів. В історіографії і літературі угорців помилково ототожнювали з гунами аж до XIX сторіччя. Як наслідок, гунські імена Аттіла і Река досить популярні серед угорців.

Слов'яно-балтські назви угорців . Угорщина; лит. Вугоршчина.  так само походять від тюркського етноніму оногури. Той же самий корінь має топонім Югра на північному Уралі, де проживають ханти і мансі, близькі до угорців родичі в сім'ї фінно-угорських народів.

Мадяр  — самоназва угорців. В українській мові слово вживається як діалектизм або для опису стародавніх напівкочових угорських/мадярських племен. Похідні назви  , а також чеськ. Macaristan, означають — Земля мадярів. Згідно з відомою угорською хронікою 1282 року Шимона із Кезе «Gesta Hunnorum et Hungarorum» («Дії гунів і угорців»), Мадяр, праотець всіх угорців, мав брата на ім'я Гунор (предок гунів), їх батько цар Ментор, будівельник Вавилонської вежі, якого ототожнювали з біблійним Німродом.

Уго́рщина (угор. Magyarország [ˈmɒɟɒrorsaːɡ] — «Мадя́рщина») — держава в центральній Європі.[6] Займаючи територію у 93 030 км² у Тисо-Дунайській низовині, країна межує зі Словаччиною на півночі, Україною — на північному сході (спільний кордон 105 км), Румунією — на південному сході, Сербією та Хорватією — на півдні, Словенією — на південному заході і Австрією — на заході.[7] Маючи близько 10 мільйонів жителів, Угорщина є середньою за величиною державою-членом Європейського Союзу.[8] Державна мова — угорська. яка є найбільш уживаною уральською мовою у світі, і однією з небагатьох не індоєвропейських мов, які широко вживаються в Європі.[9] Столиця та найбільше місто — Будапешт; інші основні міські райони включають Дебрецен, Сегед, Мішкольц, Печ та Дьєр.

Угорщина

Територія сучасної Угорщини століттями була заселена цілою низкою народів, включно із кельтами, римлянами, германськими племенами, гунами, західними слов'янами та аварами [10][11]. Основи угорської держави були закладені наприкінці IX століття вождем угорців Арпадом після завоювання Паннонського басейну. Його правнук Стефан I зійшов на престол у 1000 році, перетворивши свої володіння на християнське королівство. До XII століття Угорщина стала регіональною потугою, досягши своєї культурної та політичної висоти у XV столітті [12]. Після битви при Мохачі 1526 року, Угорщина була частково окупована Османською імперією (1541—1699). На межі XVII століття, країна потрапила під владу Габсбургів і, згодом, приєдналася до Австрії, утворивши Австро-Угорську імперію, велику європейську державу [13].

Австро-Угорська імперія розпалася після Першої світової війни і, за Тріанонським договором, підписаним по її завершенню, втратила 71 % території, 58 % населення та 32 % етнічних угорців. Після бурхливого міжвоєнного періоду, Угорщина приєдналася до країн Осі у Другій світовій війні, зазнавши значних збитків та жертв [14][15]. Після війни країна стала державою-сателітом Радянського Союзу, що призвело до утворення соціалістичної республіки, яка проіснувала чотири десятиліття (1949 [16]–1989) [17]. Країна отримала широку міжнародну увагу внаслідок революції 1956 року та відкриттю 1989 року свого раніше обмеженого кордону з Австрією, що прискорило крах Східного блоку [18][19]. 23 жовтня 1989 року Угорщина проголошена демократичною парламентською республікою [20].

після смерті лева володарем став його єдиний син юрій і, котрий, як і його дід, мав титул короля русі. вольовий, енергійний і талановитий політик, він зробив чимало для зміцнення держави. найбільшим його успіхом стало відновлення єдності королівства: юрій зосередив у своїх руках владу над волинським і галицьким князівствами, а столицю переніс із холма до володимира.

домігся утворення окремої галицької митрополії (1303). скориставшись послабленням золотої орди, він поновив владу над пониззям, встановив дружні відносини з польщею й тевтонським орденом. за його правління переживала піднесення  економіка  держави. його печатка зображує короля «величним старцем, з довгою бородою, котрий сидить на троні, в короні, із скіпетром у руках».

юрій ii  болеслав тройденович(близько 1306- 1340 галицько-волинський  князь  (1325-1340 син мазовецького князя тройдена ii і марії, дочки юрія і  львовича. будучи католиком, прийняв  православну  віру й ім'я юрій. намагаючись протистояти  експансії  польщі та угорщини, підтримував союзні відносини з тевтонським орденом і литвою. робив спробу повернути люблінщину, яку 1303 р. захопила польща. прагнучи зміцнити князівську  владу, вів боротьбу проти  бояр, у якій спирався на  міщан. юрій ii підтримував розселення німецьких колоністів, задумав запровадити  католицтво. ці заходи  юрія ii  болеслава  підривали значення місцевої  аристократії. період правління юрія ii став поступовим занепадом галицько-волинського князівства (галицько-волинська держава): посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з польщею за люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками,  національна  знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення поверталося до католицизму. у 1340 р.  бояри  організували проти юрія ii болеслава змову й отруїли його у володимирі