Федір Тютчев «Silentium!» аналіз вірша
\

298

364

Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

даша3609

Литература

4,8(19 оценок)

Автор – Федір Тютчев

Рік написання – 1830

Рід – лірика.

Жанр – ліричний вірш.

Розмір – 4-стопний ямб

Римування – паралельне.

Тема вірша – збереження свого духовного світу від зовнішнього впливу, протистояння оточенню і збереження внутрішніх скарбів.

Провідний мотив: «Мысль изречённая есть ложь».

Сенс вірша «Silentium» в тому, що, намагаючись звалити на людей свої одкровення про життя душі, людина не досягне мети, все зіпсує .

Форма твору. Лаконічна, проста, легкість і плавність мовних зворотів; має ілюзію невимушеної розмови чи то з власною душею, чи то з аудиторією.

Настрій – піднесений, урочистий.

Художні засоби: риторичні запитання, оклики; епітети («базарвний шум», «промінь денний»), метафори («неправда дзвенить»); ніжна алітерація: «Їх оглушить зовнішній шум»

Композиція. Вірш має своєрідне обрамлення: поезія починається і закінчується тим самим дієсловом «мовчати». Вірш «Silentium» складається з 18 рядків, розділених на 3 секстини. Перша частина є закликом ліричного героя до читача: він велить йому мовчати, нікому не розкриваючи свою душу і свої сердечні пориви. Друга строфа аргументує ту позицію, яка висловлена в першій – поет пояснює своєму читачеві, чому саме він вважає, що мовчання необхідно.

Нарешті, третя строфа показує, що може статися з людиною, яка зважиться оголити свою душу перед світом. Тютчев описує всі загрози, які чекають людину і говорить про те, що найкращим виходом буде все те ж мовчання, про необхідність якого йшлося в першій строфі. Таким чином, композиція є кільцевою.

У цьому творі поєдналися два мотиви: традиційна для літератури тема поета й поезії і тема кохання. Автор розглядає проблему, що турбувала ще поетів-романтиків: чи все підвладне мовному оформленню і вираженню, чи, може, є речі, які залишаються невисловленими?

Автор використовує прийом психологічного паралелізму. Людина і природа живуть за однаковими законами. Як не можуть зрозуміти зорі того, чому вони мають блищати і згасати у височині, так і людина не може і не повинна намагатися зрозуміти, чому почуття раптово виникають і так само раптово зникають: «Нехай в безодні глибини / І сходять, і зайдуть вони, / Мов зорі ясні уночі: / Любуйся ними і мовчи».

Світ людської душі у цій поезії – живий і опредмечений, він існує ніби поза людиною («любуйся ними» – тобто своїми чуттями – «і мовчи»).

Объяснение:

Ника1511111

Литература

4,6(8 оценок)

Автор – Федір Тютчев
Рік написання – 1830

Рід – лірика.

Жанр – ліричний вірш.

Розмір – 4-стопний ямб

Римування – паралельне.

Тема вірша – збереження свого духовного світу від зовнішнього впливу, протистояння оточенню і збереження внутрішніх скарбів.

Провідний мотив: «Мысль изречённая есть ложь».

Сенс вірша «Silentium» в тому, що, намагаючись звалити на людей свої одкровення про життя душі, людина не досягне мети, все зіпсує .

Форма твору. Лаконічна, проста, легкість і плавність мовних зворотів; має ілюзію невимушеної розмови чи то з власною душею, чи то з аудиторією.

Настрій – піднесений, урочистий.

Художні засоби: риторичні запитання, оклики; епітети («базарвний шум», «промінь денний»), метафори («неправда дзвенить»); ніжна алітерація: «Їх оглушить зовнішній шум»

Композиція. Вірш має своєрідне обрамлення: поезія починається і закінчується тим самим дієсловом «мовчати». Вірш «Silentium» складається з 18 рядків, розділених на 3 секстини. Перша частина є закликом ліричного героя до читача: він велить йому мовчати, нікому не розкриваючи свою душу і свої сердечні пориви. Друга строфа аргументує ту позицію, яка висловлена в першій – поет пояснює своєму читачеві, чому саме він вважає, що мовчання необхідно.
Нарешті, третя строфа показує, що може статися з людиною, яка зважиться оголити свою душу перед світом. Тютчев описує всі загрози, які чекають людину і говорить про те, що найкращим виходом буде все те ж мовчання, про необхідність якого йшлося в першій строфі. Таким чином, композиція є кільцевою.

У цьому творі поєдналися два мотиви: традиційна для літератури тема поета й поезії і тема кохання. Автор розглядає проблему, що турбувала ще поетів-романтиків: чи все підвладне мовному оформленню і вираженню, чи, може, є речі, які залишаються невисловленими?

Автор використовує прийом психологічного паралелізму. Людина і природа живуть за однаковими законами. Як не можуть зрозуміти зорі того, чому вони мають блищати і згасати у височині, так і людина не може і не повинна намагатися зрозуміти, чому почуття раптово виникають і так само раптово зникають: «Нехай в безодні глибини / І сходять, і зайдуть вони, / Мов зорі ясні уночі: / Любуйся ними і мовчи».

Світ людської душі у цій поезії – живий і опредмечений, він існує ніби поза людиною («любуйся ними» – тобто своїми чуттями – «і мовчи»).

annasefershaeva

Литература

4,6(34 оценок)

Прасти я не знаю кто знает

Реши свою проблему, спроси otvet5GPT

Быстро
Мгновенный ответ на твой вопрос
Точно
Бот обладает знаниями во всех сферах
Бесплатно
Задай вопрос и получи ответ бесплатно

Задай свой вопрос

Популярно: Литература

Есть вопросы?

Как otvet5GPT работает?

otvet5GPT использует большую языковую модель вместе с базой данных GPT для обеспечения высококачественных образовательных результатов. otvet5GPT действует как доступный академический ресурс вне класса.
Сколько это стоит?

Проект находиться на стадии тестирования и все услуги бесплатны.
Могу ли я использовать otvet5GPT в школе?

Конечно! Нейросеть может помочь вам делать конспекты лекций, придумывать идеи в классе и многое другое!
В чем отличия от ChatGPT?

otvet5GPT черпает академические источники из собственной базы данных и предназначен специально для студентов. otvet5GPT также адаптируется к вашему стилю письма, предоставляя ряд образовательных инструментов, предназначенных для улучшения обучения.