Сочинение: дороги, які ми обиремо​

Усі ми народжуємося маленькими безпорадними немовлята­ми. Майже у всіх однаково минає дитинство, але чомусь надалі оби­раємо зовсім різні життєві шляхи. На жаль, деякі обирають брудні дороги злочинства, зрадництва, паразитизму. Інші марно проживають сіре, звичайнісіньке життя, не залишаючи після себе доброї пам’яті. Тільки наш світ сповнений і радісними фарбами завдяки тим людям, які обрали у своєму житті шлях служіння світові.

Це майстри своєї справи, що живуть і працюють з натхненням, їх діяльність обов’язково приносить користь іншим. Що ж треба робити, щоб поповнити лави таких майстрів?

Звичайно, необхідно оволодіти певним колом знань, умінь і навичок. Під час навчання треба аналізувати, у якій галузі маєш кращі здібності, нахили. Зацікавившись певною професією, можна поспілкуватися з фахівцями, які розкриють таємниці своєї справи. Тоді вже легше буде визначитись. Не забудьте про своє самовдоско­налення, не припиняйте працювати над собою. У житті головне не тільки бути фахівцем за покликанням, а й бути справжньою люди­ною, навчитися жити серед людей і для людей.

У багатьох із нас є певний ідеал, якого ми прагнемо досягти. Можливо, це знайома людина, яка користується авторитетом, багато чого досягла у своєму житті. Якщо простежити за поведінкою, спо­собом життя цієї людини, можна навчитися багато чому. Мрії тому й існують, щоб здійснюватися. Тільки це можливо через наполег­ливу працю, навчання, палке бажання стати Людиною. Такий шлях найкращий, хоча і складний. У дорозі вам обов’язково повинні до батьки, друзі, вчителі, добрі книжки.

Хочеться побажати, щоб ваші дороги життя вели до щастя, ро­зуміння сенсу свого життя. Хай кожний день буде кроком на цій дорозі. Любіть життя, людей і весь світ!

34 роки із 47-ми прожитих Шевченко провів у неволі (24 роки був кріпаком і понад 10 років – на засланні). Ще 13 "вільних" років він перебував під невсипущим наглядом жандармів й лише час від часу приїжджав в Україну. Але як в нестерпних умовах на засланні, так і в більш комфортних у Петербурзі Шевченко ніколи не забував про Батьківщину. Він лаяв панів, лаяв народ. Йому боліло.

Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.

Але попри все він мріяв жити в Україні. У вільній та незалежній. Ніколи Шевченко не прогинався перед царською Росією, не ставав на бік ворога, не зраджував Батьківщину, бо це – непрощенний гріх. Він залишився українцем, хай і жив, здебільшого, на чужині. Пам'ятай, хто ти, повсюди. Будь, як Шевченко!