Расскажи о какой либо исторической достопримечательности Омска ​

Что посмотреть и куда сходить в Омске?
Самые интересные и красивые места для прогулок. Фотографии и краткое описание.

Успенский собор
Первый Успенский собор был построен в Омске в конце XIX века, но он не пережил гонений на религию во время советской власти – по указу городской администрации здание взорвали. Долгое время на его месте располагался городской парк. Решение о воссоздании храма было принято в 2005 году. Работы шли довольно быстро, и уже через пару лет новый собор был освящен.

Тарские ворота
В XVIII веке Тарские ворота были частью Омской крепости. Оригинальный памятник разобрали в 1950-х годах и восстановили только в 1991 году к 275-летнему юбилею города. Новое сооружение не стало полной копией старого, так как архитекторы допустили существенные вольности при реконструкции. От самой Омской крепости сохранились несколько въездных ворот и гражданские постройки, остальные части были утрачены к началу XX столетия.

Источник: https://top10.travel/dostoprimechatelnosti-omska

1)Основной достопримечательностью Омска и жемчужиной российской архитектуры является Успенский кафедральный собор. По проекту архитектора Э.Ф. Вирриха его построили в 1898 году в центре города. Примечательно, что первый камень в фундамент собора был заложен будущим императором Николаем II, тогда еще цесаревичем. В 1935 году храм взорвали, его восстановление закончилось только в 2007 году, и храм снова украшает центральную площадь города.

2)Тарские ворота, являющиеся частью Омской крепости, служили входом в ее Степной бастион, где находился каторжный острог. Ворота построили в 1792 г., а в 1959 году они были снесены. Только в 1991 году было решено отстроить этот символ города.

Объяснение

Кри́мське ха́нство (крим. Qırım Hanlığı, قريم خانلغى‎), самоназва — Престольний Крим та Половецьке поле (крим. Taht-i Qırım ve Deşt-i Qıpçaq, Та́хт-і Крим вє Де́шт-і Кипча́к[⇨]) — станово-представницька монархічна держава кримської династії Ґераїв. Існувала у 1441–1783 роках. Займала територію Криму, степів Північного Причорномор'я в межиріччі Дністра і Дону, а також земель північної Кубані. Заснована Хаджі І Ґераєм у 1441 році внаслідок політичного розпаду Золотої Орди. 1478 року, за правління його сина Менґлі І, визнала Османського султана як халіфа мусульман. Тримала у васальній залежності кочовиків Ногайської, Буджацької, Єдисанської, Перекопської орд, малих ногаїв Кубані та черкесів Північного Кавказу. У кінці XV та на початку XVI століття, до коронації Івана Грозного[1], вважалася єдиним спадкоємцем Золотої Орди, на підтвердження чого Литва, Польща, Московія сплачували Кримському ханству данину, та на вимогу завжди виставляли свої війська. Протягом XV — XVIII століть проводила перманентні каральні походи проти північних сусідів, яких вважала васалами — запорозьких козаків, Литви, Королівства Польського, Московії і донських козаків. Зазнала сильних руйнувань під час російсько-османської війни 1735–1739 років. 1774 року здобула повну незалежність як від Туреччини, так і від Росії в результаті чергової поразки Османської імперії від Росії, що було письмово закріплено мирним договором. 1783 року Кримське ханство анексоване Російською імперією у результаті воєнної кампанії.