Вкажіть події, сучасником яких був Михайло Грушевський( 1866-1934):​

Объяснение:

Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 р. у м. Холмі (тепер місто Хелм на території Польщі). Походив, як пише він у своїй біографії, з бідної родини Грушів (пізніше Грушевських), що гніздилася в Чигиринському повіті. Були це переважно дячки й паламарі. Дід Михайла, Федір, переїхав свого часу під Київ, у село Лісники, що до батькові Грушевського, Сергію Федоровичу, здобути освіту і присвятити себе педагогічній діяльності.

Дитячі роки Михайло провів на Північному Кавказі, куди батько переїхав працювати, - спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі зрідка відвідуючи Україну.

1880 р. М. Грушевський вступив до Тифліської гімназії, у якій діставав і читав літературу з історії, літератури, етнографії України. У гімназії Грушевський робить і перші спроби пера (написав кілька оповідань, про які схвально відгукнувся І. Нечуй-Левицький). Після закінчення гімназії Михайло мріяв потрапити до Києва. Проте батько довго не погоджувався відпускати хлопця до "матері міст руських", боячись українського запалу Михайла і наляканий тодішніми студентськими "історіями". Однак згодом батько все ж дає згоду на поїздку сина до Києва.

Протягом 1886 -1890 pp. Михайло навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. На третьому курсі Грушевський почав виконувати наукову роботу, запропоновану професором Антоновичем, "История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века". Праця отримала золоту медаль, і Михайла залишили при університеті на кафедрі російської історії.

Протягом 1890-1894 pp. Грушевський працював при Київському університеті як професорський стипендіат.

На початку 1891 р. професор Антонович, повернувшись із подорожі у Галичину, запропонував Грушевському очолити кафедру історії України, яку планувалося згодом відкрити у Львівському університеті. Молодий учений прийняв цю пропозицію.

У травні 1894 р. Грушевський захистив дисертацію на ступінь магістра. Того ж року він переїхав до Львова й очолив новостворену кафедру всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи. Брав активну участь у діяльності Наукового товариства імені Шевченка, очоливши його 1897 року. Працюючи у Львові, Грушевський гостро відчув ставлення поляків до української культури, українського етносу. З цієї причини погіршилися стосунки Грушевського із польською університетською колегією.

Навіть за несприятливих для роботи умов Грушевський плідно працює. У Львівському університеті він розробив і читав протягом семи семестрів загальний курс історії України. Цей лекційний курс мав стати основою майбутньої книги.

Протягом 1897-1898 pp. Грушевський написав і видав перший том "Історії України-Руси", 1898 р. - другий том, а протягом 1900 р. - третій, що містив давній період історії України.

Починаючи з 1906 р. діяльність Грушевського дедалі більше зміщується до Києва, на Лівобережну Україну. Цього ж року він їздив до Петербурга і брав участь у роботі української фракції І Державної думи та Українського клубу і редакції заснованого тоді "Украинского вестника".

1907 p. Грушевський у Києві керував Українським науковим товариством (УНТ), яке, за його задумом, мало стати фундаментом майбутньої Академії наук України. 1910 р. Грушевський випустив першу частину першого тому "Киевская Русь", протягом 1913-1914 pp. - два томи "Истории украинского казачества" .

Початок Першої світової війни застав Грушевського в Карпатах на відпочинку. Звідти він із сім'єю від'їжджає до Відня, а потім через Італію та Румунію повертається до Києва. У середині грудня 1914 р. Грушевського заарештовують, обвинувачуючи у причетності до створення Легіону Українських січових стрільців. У лютому 1915 р. М.С. Грушевського висилають етапом до Сибіру як українського сепаратиста і "мазепинця". Проте заслання в Сибір замінили засланням до м. Симбірська, де Грушевський прожив до осені 1915 р. Згодом його переводять до Казані, а потім до Москви, під нагляд поліції і з позбавленням права педагогічної та громадсько-політичної діяльності.

29 квітня 1918 р. Центральна рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки, започаткувавши інститут президентства у нашій країні.

Києва. До міста він повернувся в грудні 1918 p., коли припинила своє існування Гетьманська держава.

На початку лютого 1919 р. Грушевський виїхав спочатку до Кам'янця-Подільського, де редагував газету "Голос Поділля" і працював над підручником "Історія України для трудової школи", а згодом - за кордон у складі делегації Української партії есерів на конференцію II Інтернаціоналу. Оселившись 1922 року в Бадені під Віднем, Грушевський займається лише "Історією української літератури" (написав чотири томи).

Восени 1923 р. М.С. Грушевського обирають дійсним членом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). У березні 1924 р. він приїздить із сім'єю до Києва, сподіваючись завершити працю над багатотомною "Історією України-Руси". У січні 1929 р. Михайла Сергійовича, єдиного з тодішніх членів Всеукраїнської академії наук Грушевського.

Відповідь:

Він був сучасником початка і закінчення першої світової війни (1914 - 1917 роки)

Пояснення:

какое же наследство досталось средним векам от прежнего общества? крах римской империи сопровождался разрушением городов, дорог, систем орошения, разорением деревень и, следовательно, упадком ремесел и сельского хозяйства. “великое переселение народов” в iv веке (передвижение варварских племен норманнов, лангобардов, галлов, готов, гуннов, аланов и других с севера на юг, с запада на восток и обратно), вызванное голодом, войнами и недостатком земли, европу к опустошению. что не разрушили варвары, довершили стихийные бедствия: наводнения, , болезни. например, с 546 года пришедшая с востока чума полвека опустошала италию, испанию, галлию. в результате этого средневековье началось с регресса в материальной и духовной сферах. наступили времена, получившие название “темных веков”.

в техническом отношении общество оказалось отброшенным назад. прекратилось каменное строительство, ибо некому и нечем было обрабатывать камень, и снова возобновилось деревянное, поэтому участились . исчезло производство стекла, поскольку перестали ввозить соду. в ремесле и сельском хозяйстве вновь стали применять примитивные орудия труда, что к отсталости в военном деле, и средневековая европа долгое время остается безоружной против варварских вторжений.

происходит и духовный регресс: уничтожено огромное количество произведений , скульптуры, живописи. появившиеся в период раннего средневековья штрафы за совершенные проступки демонстрируют крайнюю степень падения нравов: пьянство, обжорство, разврат, насилие, которые совершаются на фоне упадка государственного и кризиса власти.

в этом хаосе христианская церковь, с одной стороны, стала объединяющим и организующим началом. монастыри оказались бастионами культуры среди всеобщего невежества, охраняя и сохраняя остатки античной культуры и особенно язык. в монастырских библиотеках хранились драгоценные старинные рукописи, в  скрипториях  (лат.  scriptorius  “писчий”) они переписывались и возобновлялись, преподавание в школах велось на латыни, ставшей языком науки. долгое время лишь при церквях и монастырях были учебные заведения, сохранявшие “ученую книжность”.

с другой стороны, церковь внесла свою лепту в разрушение культуры прошлого. мы уже говорили об уничтожении научного центра и библиотеки в александрии, запрещении многих античных традиций. в 415 году монахи-фанатики зверски растерзали преподавательницу из александрии -- гипатию, а в 529 году была закрыта выросшая из платоновской академии афинская школа.

итак, бывшая римская империя разлетелась на мелкие осколки варварских государств, из которых то одно, то другое расцветает на краткий период времени, сияя отраженным блеском былого римского величия. первым из них стало государство франков, империя карла великого, христианнейшего властителя, насаждавшего христианство огнем и мечом. он собрал вокруг себя блестящий двор, пригласив к нему лучших ученых, поэтов, политических деятелей. именно его усилиям западная европа стала передовым регионом по сравнению даже с византией. империя карла великого занимала обширную территорию, обученными администраторами, образованными советниками. государственные указы стали доводиться до сведения подданных не глашатаями, как прежде, а в письменной форме.